Про їжу всупереч маркетингу говоримо з шефом «Noodles VS Marketing» Євгеном Михайленком.
Анастасія Багаліка: Ваш заклад — це що?
Євген Михайленко: Наш заклад — це раменна. Локшина — це рамен, а заклад — раменна. Ми — про їжу. У нас немає алкоголю. Всі продукти, які у нас є, ми виробляємо самі. До мене йдуть люди, які хочуть відчути нестандартний смак, зокрема йдеться про пекучі страви. Я провів 5 років у США, в Каліфорнії. Тому я спеціалізуюся на такому.
Андрій Куликов: Чесно кажучи, я думав, що це східна кухня. Локшина — це східна страва?
Євген Михайленко: До 16 століття азіати взагалі не знали, що таке гострі страви. Найгостріше, що в них було, — це імбир. А перець завезли з Південної Америки разом з помідорами, картоплею і кукурудзою. Наприклад, перець чилі потрапив до нас з Америки. А найгостріший різновид перців називається Carolina Reaper.
Андрій Куликов: Чому локшина? Чому не вареники, не манти?
Євген Михайленко: Якось я почав експериментувати з тістом. На останню тисячу доларів я купив кухонний комбайн і почав придумувати. Насправді, рамен у світі давно розкручується. Тому я просто взяв і зробив.
Анастасія Багаліка: Що таке рамен?
Євген Михайленко: Це японська назва локшини, яку японці взяли у китайців. Насправді, локшині 3 тис. років. Є археологічні знахідки, які це підтверджують.
Анастасія Багаліка: Як виникла назва «Noodles VS Marketing»? Чому тут фігурує саме маркетинг?
Євген Михайленко: Це промо-проект. Я збираюсь побудувати багато закладів за однією і тією самою філософією. Цей заклад ми назвали «Noodles VS Marketing», тому що ми вперед ставимо сам продукт. В нашій країні спочатку йде маркетинг — роблять психологічний портрет споживача, і навколо цього портрету споживача будують заклади. Це в Україні ставлять попереду їжі. Ми робимо все навпаки.
0