Для досягнення гендерної рівності потрібні закони, — експертка

Наталя Соколенко: У нас в гостях докторка наук з державного управління, викладачка Академії державного управління при Президенті України Лілія Гонюкова. І ми будемо говорити про найуспішніших жінок України за версією часопису «Новое время». Пані Лілія також викладає науку про гендер і має свою думку і щодо рейтингів, і щодо того, як змінюється вплив жінок на українську політику. Наскільки ви довіряєте рейтингам, які час від часу з`являються у часописах?

Лілія Гонюкова: У першу чергу, рейтинги залежать від експертів — це, звичайно, суб`єктивна думка. У принципі, це позитивна справа. Ми даємо нові взірці для наслідування. Нашому суспільству сьогодні дуже потрібні успішні люди, а успішні жінки — тим більше. У світових рейтингах гендерного індексу ми поступово втрачаємо свої позиції, бо політичні права жінки, на жаль, не повною мірою використані в Україні. Нам, поки що, нема чим похвалитися.

Дмитро Тузов: Але ж приймали закон про гендерну рівність?

Лілія Гонюкова: Так, у парламенті прийняли кілька надзвичайно позитивних уточнень до закону. Але сама процедура демонструє, вибачте, чоловічий сексизм. Про вибори до Верховної Ради поки що не йдеться. У закон про місцеві вибори було запропоновано внести 30% квоту для жінок. Але, як тільки ця пропозиція була внесена до закону, голова комітету з питань правової політики ВР Князевич написав листа до ЦВК, у якому пояснював, що ця позиція не є обов`язковою. І в мене виникає питання: чи має право народний депутат тлумачити закон? У нас порушують свої посадові обов`язки на кожному кроці, особливо, топ-менеджери. І вони вважають, що це нормально. Як суспільство, громадяни не будуть порушувати закони, коли нам дають такі взірці?

Наталя Соколенко: Посадовці, вітаючи з 8 Березня, бажають жінкам кохання, а не рівності прав під час виборчої кампанії.

Лілія Гонюкова: А чоловікам кохання не треба? Стереотипи дуже дивно сприймаються. Та ж сама історія із відзначенням Дня захисника України, коли вітають чоловіків, але ж жінки теж зі зброєю в руках захищають Україну. У нас майже 15 тисяч жінок служать в армії. Це що — не їхнє свято? Зміни у свідомості відбуваються дуже повільно. Тому нам потрібні взірці, які би показали нові моделі поведінки.

Наталя Соколенко: На обкладинці часопису — волонтерка Тетяна Рачкова, співачка Джамала, заступниця міністра фінансів Олена Макєєва, народна депутатка Світлана Заліщук. Серед найвпливовіших жінок, за рейтингом 2016 року, немає дружин і доньок впливових політиків і бізнесменів. Це є докорінною зміною?

Лілія Гонюкова: Це показник того, що політика наближається до народу. 30%-ва квота дала можливість жінкам спробувати себе як кандидата в депутати. Пройшовши цей шлях, жінки зрозуміли, що не так все страшно. На місцевому рівні почався злам.

Дмитро Тузов: Але жінки завжди мали вплив на політику через своїх чоловіків.

Лілія Гонюкова: Суспільство розвивається тоді, коли чоловіки і жінки на рівних реалізовують свої можливості, коли підтримують один одного. Залучення жінок у політику, у владу, у бізнес — це питання раціонального використання ресурсу. Серед жінок  — 80% з вищою освітою. Серед чоловіків  —  більше 70%. Але серед цих жінок з вищою освітою лише 20-30% займають керівні посади. Ресурс використовується не повною мірою. Держава викидає гроші на навчання жінок, а далі ці навички, знання не використовує.

Дмитро Тузов: Коли в Україні жінка стане Президентом або Прем`єр-міністром?

Лілія Гонюкова: Ще з часів Київської Русі у нас існували традиції рівності прав чоловіків і жінок. Права жінок були захищені, що було нетипово для того часу в інших країнах. У нас, взагалі, була унікальна ситуація. Але нашарування інших культур даються взнаки. Близько 140 заборон української мови було тільки в 19 столітті. Нам ще довго повертатися до наших витоків. Десь у глибині душі ми розуміємо, що ми всі рівні, але чомусь реалізувати свої потенції жінкам набагато важче сьогодні, ніж чоловікам.

Наталя Соколенко: У найуспішніших країнах робили примусові кроки, щоб забезпечити гендерну рівність. Не тільки у виборчому законодавств, а й у корпоративному секторі. 

Лілія Гонюкова: Рада Європи ухвалила 30% квоту для великих підприємств, де більше 200 працівників. Саме в раді директорів має бути 30% жінок. Сьогодні це правило переходить від державних підприємств до приватних. Давоський форум ще років 5 тому ухвалив рішення, що делегації, які мають менше 20% жінок, не будуть прийматися.

Дмитро Тузов: Мері Барбара — генеральний директор Дженерал Моторс, яка очолює корпорацію світового масштабу, у світовому рейтингу найвпливовіших жінок займає п`яту сходинку. А серед жінок-політиків на першому місці — Ангела Меркель, на другій позиції — Гіларі Клінтон. А яка ситуація у наших сусідів: Білорусії, Польщі?

Лілія Гонюкова: Я не знаю жодної успішної країни, де б жінки прийшли в політику без квот. Треба змінювати правила гри. Треба долати стереотипність мислення, що керівником має бути чоловік. Парадокс полягає в тому, що самі жінки виховують і навчають дітей з цими гендерними стереотипами. Для того і потрібні закони, які вирівнюють цей дисбаланс. Ці закони тимчасово діятимуть, поки не буде виправлений дисбаланс, який існує. Наприклад, в уряді Швеції майже половина — жінки. Наслідувати треба приклад успішних країн.