Для кого і як виготовляли одну з найпоширеніших українських жіночих прикрас - дукач

У студії Громадського радіо — дослідниця традиційних жіночих прикрас, акторка блогу про прикраси Ярослава Коваленко.

З чого виготовляли дукачі

Дукач — це нашийна металева прикраса, медальйон, як правило, круглий, але може бути у вигляді, наприклад, серця. Він на ланцюжку кріпиться до брошки. Це носиться або на ланцюжку, або на стрічці. 

Були золоті дукачі. Їх носила козацька старшина, знать. Були срібні дукачі. У XIX — на початку XX століття ця прикраса стала ототожнюватися з селянською. Були срібні дукачі, є поодинокі згадки про золоті, але були й мідні, латунні.

З нагороди на прикрасу

Вважають, що спочатку це була чоловіча прикраса, оскільки банти спочатку були на нагородах. Дуже часто жінки носили чоловічі нагороди у вигляді дукачів. Чоловік прийшов з війни з медаллю — жінка вставила цей медальйон в дукач.

Хто робив та хто носив дукачі

Дукачі виготовляли місцеві золотарі. Спочатку їх робили ювеліри, але потім — і сільські золотарі.

Ці прикраси передавалися в спадок, хоча передусім у спадок ішло коралове намисто. Існувала традиція, що хресний батько дівчинки дарував їй дукачика. Мати могла бути в кораловому намисті без дукача, а її дитинка 3 чи 5 років вже була в кораловому намисті з дукачем.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.