facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Головний принцип — «не нашкодь» — консультантка з комунікацій про кейс Баранського

Як мають великі компанії контролювати заяви своїх представників? Та чи мають взагалі? Запитали у консультантки зі стратегічних комунікацій Ярини Ключковської.

Головний принцип — «не нашкодь» — консультантка з комунікацій про кейс Баранського
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

27 червня активіст Сергій Стерненко опублікував у Facebook скріншоти з акаунтів у соцмережах В’ячеслава Баранського, маркетингового директора одного зі стартапів торговельно-промислової групи Fozzy Group. У них Баранський хвалить російського репера Басту, який приїхав з концертом до Києва, каже про «сільську тупість» та нецензурно висловлюється про носіння вишиванок. Fozzy Group відреагувала на такі дії свого співробітника дописом у Facebook, заявивши, що бізнес-групи є, «безумовно, проукраїнським», а рішення про подальшу співпрацю з Баранським приймуть після детального вивчення всіх фактів.

Ярина Ключковська: У Facebook почали обговорювати публікації Слави Баранського, тему підхопили медіа. Fozzy Group, очевидно, зрозуміло що потрібно реагувати, бо ситуація вийшла за рамки просто незадоволених людей в соціальних мережах. Fozzy Group вийшла з заявою, де вказала що починає розслідувати якісь факти. Вчора вони заявили, що за результатами зустрічі між Баранським і керівництвом він припинив роботу в групі.

Ми живемо в інформаційному середовищі, де провести межу між особистим і робочим практично неможливо. Висловлювання та поведінка працівника буде відображатися на репутації компанії загалом. І навпаки — репутація компанії відображається на особистій репутації людей, які там працюють. Люди, які є найманими працівниками, повинні дуже уважно слідкувати за своїми висловлюваннями. Головний принцип комунікації — «не нашкодь». Тобто те, що я пишу і що може побачити кожен, не нашкодить компанії, в якій я працюю і в успіху якої я зацікавлена.

Є цілий сегмент людей, які вважають, що Славу Баранського покарала його компанія за погляди, їм це нагадує тоталітарне минуле і Радянський Союз. Як пройти цю тонку межу між тим, щоб не нашкодити нікому, не образити клієнтів компанії, і водночас не порушувати базових прав людини? Мені здається, в компанії має бути дуже чітка політика, як і що вони толерують. Головне — це самодисципліна людини, яка після багатьох років власних бізнес-проектів стає найманим працівником і повинна усвідомлювати, що потрібно нести відповідальність за його чи її публічні висловлювання у публічному просторі.

Просити вибачення потрібно не за погляди, а за форму, як людина висловлює ці погляди. Цього компанія у своїй першій заяві не зробила, мене це прикро вразило. Це базове правило кризових комунікацій. Мені не вистачило в їх заяві чіткого розуміння людей, які відреагували негативно, а це клієнти компанії.

Твітер Слави Баранського

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Кому насправді належить влада у Чернігові: інтерв'ю з журналістом

Кому насправді належить влада у Чернігові: інтерв'ю з журналістом

Як одразу два українських культурних феномени здобули визнання від ЮНЕСКО

Як одразу два українських культурних феномени здобули визнання від ЮНЕСКО