Імпорт мінеральних вод в Україні у вісім разів перевищує експорт

Говоримо про класифікацію мінеральних вод, відмінності українських та європейських стандартів на ринку та відповідності норм українських мінеральних вод екологічним нормам ЄС.

Наталя Соколенко: Як розібратися із класифікацією вод? Чому це важливо?

Оксана Бамбура: Розібратися з класифікацією, яка існує зараз та існувала на пострадянських теренах, досить складно. Ми класифікували мінеральні води за трьома категоріями. Це столові, лікувально-столові та лікувальні води. Градацією і віднесенням до груп займалися фахівці. Така класифікація звична та існувала окремо між процесами, які відбувалися в класифікації і формуванні в Європі та світі.

Наталя Соколенко: У цьому виникла якась проблема?

Оксана Бамбура: З питанням гармонізації до європейських вимог стикнулась не лише Україна, а і Молдова, Казахстан, Росія. Це не погано і не критично. Але процес створення єдиних вимог потребує зважених дій.

Наталя Соколенко: А в чому проблема? Які елементи не вписуються у європейські вимоги?

Оксана Бамбура: Основне питання — уявлення про термін «лікувальність» води. В Європі є чітке бачення продуктів, які відносяться до певної категорії нормативної бази. Вони продаються у вільному доступі через торгівельну мережу. Питання назви «лікувальна» та властивостей, що стосуються терміну «ліки» у ЄС чіткі. Тому ми повинні розуміти, що якщо дивитись на наші мінеральні води у площині європейського законодавства, ми повинні зберегти доведену лікувально-профілактичну цінність наших вод .

Наталя Соколенко: І залишити у супермаркетах?

Оксана Бамбура: Звичайно. Ми говорили і з науковцями — всі сходяться на тому, що наші природні мінеральні води завжди продавалися у торгівельній мережі. Заборона цього і виведення продукту в аптеки є недопустимою сьогодні.

Євген Павлюковський: Наші виробники можуть зазначати на продукті «еко», «біо», «лікувальний». Це і є та частина проблеми, про яку ви говорите?

Оксана Бамбура: Ні. Кожен виробник наносить на етикетку те, що відповідає діючим законам. На етикетках ви, наприклад, бачите: «без ГМО», що є безглуздям для фахівця. В уряді досить багато зроблено для того, щоб наші закони відповідали європейському баченню. Щоб виробник відповідав за інформацію, яку він наносить на етикетку і були ліквідовані такі ляпсуси.

Якщо ми говоримо про лікувальну властивість мінеральної води, як у Європі, так і у нас, повинно сформуватись бачення, що лікувальній властивості найбільше відповідає вода, яка біжить з бювета на тому місці, де добувається. Лікувальний ефект такої води більш всього виявлений, коли протягом 21-го дня, під наглядом лікаря людина буде приймати цю воду як ліки.

Зараз потрібно з’єднати два поняття. Визнану лікувальну властивість води, а також захистити виробника від того, що буде, якщо продукт визнати лікарським засобом.

Євген Павлюковський: Столова вода, яку можна споживати щоденно, відповідає вимогам ЄС?

Оксана Бамбура: Законодавство України стосовно збереження природності столової води схоже з європейським. Тому не можна сказати, що ми будемо повністю міняти свої принципи. У плані збереження первозданної чистоти природної мінеральної води, її унікальності, обробка (особливо дезінфектантами) — заборонена. Тому виробники столової природної мінеральної води вже виконують всі ці вимоги, закладені в європейській концепції.

В суспільстві існує багато фобій, що у воду додають антибіотики, консерванти. Якраз концепція європейської мінеральної води говорить про обережне ставлення виробника до нативної мікрофлори вод, які йдуть з джерела. Така вода має свою мікрофлору, яка і захищає її від тих негативних впливів та забруднення патогенними мікроорганізмами.

Наталя Соколенко: Коли будуть запроваджені чергові вимоги до природної мінеральної води згідно з вимогами ЄС, як багато марок зникне з полиць? Скільки виробників беруть воду з джерела, а скільки — з крану?

Оксана Бамбура: Якщо говорити про категорію природної мінеральної води, брати її з крану — це нонсенс. Ми дійсно берем природну мінеральну воду, не обробляємо її. Тому сказати, що ми будемо докорінно міняти технології або з ринку підуть якісь виробники, не можна. Завдяки МОЗ зараз ми активно залучені і отримали можливість бути учасниками відкритого процесу як виробники. Адже ми хочемо зберегти наші води на ринку і довести, що вони не гірші європейських та бути рівними в економічних умовах.

Наталя Соколенко: Представники ЄС готові визнавати, що води, які вони називають «лікувальні», для нас ближчі до визначення натуральної мінеральної води, яка може продаватися не як ліки?

Оксана Бамбура: Ми входимо до Європейської федерації бутильованих вод. Мені було приємно, що в процесі імплементації європейських вимог, знаходимо підтримку та допомогу від них. Коли йшлося про роз’яснення суті мікробіологічної чистоти природної мінеральної води, ми написали лист і отримали лист-роз’яснення і підтримку. Коли ми говорили з європейськими колегами, що у нас є унікальні води і про можливість імплементації, ми отримали також підтримку. Зараз експорт українських вод дуже малий.

Євген Павлюковський: А скільки виробників експортують?

Оксана Бамбура: Приблизно у вісім разів Україна більше імпортує мінеральної води, аніж експортує. На жаль, це пов’язано з невідповідностями у законодавстві.

Євген Павлюковський: Як повинна бути упакована мінеральна вода. Адже є пересторога, що вода у пластиковій пляшці вбирає негативні речовини. Як з цим у ЄС і в Україні?

Оксана Бамбура: Скло — це, все-таки, тара минулого. Пластик — майбутнього. Питання в тому, що такий пластик повинен бути бездоганної якості. Європейська федерація бутильованих вод у 2014 році замовила у однієї з найбільших лабораторій в галузі дослідження води комплексне велике дослідження. Воно стосувалось міграції елементів, які можуть потрапити у воду, в різних видах тари. Вони говорять про те, що міграція відбувається. Питання: в якій кількості і чи це небезпечно для людини? Базуючись на дослідженнях, можна сказати, що ця міграція мізерна. Щоб досягти певного порогу небезпеки, людині в день потрібно випивати 100 л води.