Карту ЛГБТ-френдлі закладів Києва опублікують сайти КМДА і Євробачення

До Євробачення КиївПрайд підготував карту місць, дружніх до лесбійок, геїв, бісексуальних та трансгендерних людей. Це зокрема, ресторани, кафе, магазини та клуби Києва

Ведучі

Анастасія Багаліка,

Любомир Ференс

Гостi

Ліза Кузьменко

Карту ЛГБТ-френдлі закладів Києва опублікують сайти КМДА і Євробачення
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/05/hr_rankova-hvylya-17-05-03_kuzmenko_altunnik.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/05/hr_rankova-hvylya-17-05-03_kuzmenko_altunnik.mp3
Карту ЛГБТ-френдлі закладів Києва опублікують сайти КМДА і Євробачення
0:00
/
0:00

«Ми опублікували карту 25 квітня. Буквально за 5 днів до нас приєдналося 24 ресторани, через Фейсбук нас знайшов представник КМДА з Департаменту суспільних комунікацій і сказав, що це чудова ініціатива: «Дайте мені цю карту, я опублікую її на сайті КМДА». І сьогодні вона має з’явитися. Також ми на зв’язку з організаторами Євробачення, ця карта вверстана в офіційну програму конкурсу, тому буде доступною для всіх», — розповідає активістка Ліза Кузьменко.  

 

Анастасія Багаліка: Чому виникла ініціатива і що означає «ЛГБТ-френдлі заклади»?

Ліза Кузьменко: В цій ідеї нема нічого нового, в Європі і в США майже в кожному місті є карта, яка доступна для всіх і яка показує: ось такі і такі заклади є дружніми до ЛГБТ або вони якраз і розраховані на ЛГБТ-спільноту (тобто лесбійки, геї, бісексуальні трансгендерні люди).

В Києві такої карти ще не було і ми подумали, що варто її зробити. «Дружні заклади» — це означає, якщо, наприклад, гей-пара приходить в ресторан і люди дозволяють собі доторкнутися руками один до одного, а офіціанти реагують спокійно, не роблять зауважень, поводять себе природньо.

Анастасія Багаліка: А що, трапляються історії, коли з закладу виганяють через приналежність до ЛГБТ-спільноти?

Богдан Алтинник: Думаю, такого зазвичай не відбувається, але коли ти приходиш в заклад, то відчуваєш якесь напруження і нерівне ставлення з боку персоналу, інших відвідувачів, якщо якось очевидно проявляєш свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.

Ми також отримували особисті запити від наших колег, від представників ЛГБТ-спільноти інших країн Європи, чи взагалі безпечно в Києві відвідувати публічні заклади відкритим ЛГБТ-людям, чи безпечно триматися за руки на вулицях в певних закладах, чи безпечно одягати на себе якусь символіку.

Анастасія Багаліка: Ця карта, в першу чергу, орієнтована не на українську ЛГБТ-спільноту, а на тих, хто приїде на Євробачення?

Ліза Кузьменко: Карта зроблена англійською, щоб було зручно користуватися туристам-іноземцям, але, думаю, вона є відкриттям і для багатьох представників ЛГБТ в Україні. Вона є важливою, бо показала, що в Україні є не тільки гей-клуби, а і багато бізнесу: кафе, ресторанів, барів, які відкриті, хоча до цього в них не було можливості про це заявити.

Анастасія Багаліка: А про що пишуть представники бізнесу, які хочуть доєднатися, чим вони це аргументують?

Ліза Кузьменко: Наприклад, до нас приєднався грузинський ресторан МАМА МАНАНА, його засновниця сказала, що вона придумувала цей заклад із вірою у права і свободу вибору для всіх людей. Також пишуть, що підтримують право на нормальне ставлення до всіх, не розділяють людей за сексуальною орієнтацією і є відкритими для всіх.

Анастасія Багаліка: Яка зараз репутація у Києва з питань ЛГБТ в інших країнах світу?

Ліза Кузьменко: Тут навіть не йдеться про те, скільки в нас гей-клубів, адже запитують про безпеку, про те, наскільки безпечно просто йти по вулиці в центрі міста.

Богдан Алтинник: Зараз репутація Києва та України щодо безпеки не дуже стабільна, бо питають не тільки про становище з ЛГБТ, але і про ситуацію з безпекою у зв’язку з конфліктом на сході — це перше, що цікавить людей.

Анастасія Багаліка: А яка географія закладів і як активно вони долучаються?

Богдан Алтинник: Це переважно центр: Печерський, Шевченківський район, Поділ, а також заклади, які ближче до центру Євробачення — Лівобережна та Русанівка.

Бізнес розуміє, що це для них безкоштовна реклама. І я не проти такої реклами — реклами прав людини

Ліза Кузьменко: І це не тільки ресторани і бари, а й магазини, наприклад LUSH, «Всі свої».

Анастасія Багаліка: А хоч один хостел там є?

Ліза Кузьменко: У нас була ідея додати хостели і готелі, але потім ми подумали, що люди, які приїжджають на Євробачення, вочевидь, давно забронювали місця.

Анастасія Багаліка: Наскільки тема дружності до ЛГБТ і поваги до прав людини в Україні є комерційно привабливою, чи є для закладів репутаційною ціллю до вас доєднатися?

Ліза Кузьменко: Думаю, так. Бізнес мотивують переваги, у карти більше 20 000 переглядів за 5 днів. Бізнес розуміє, що це для них безкоштовна реклама. І я не проти такої реклами — реклами прав людини.

Коли бізнес приєднується до карти, ми відправляємо їм повідомлення, що готові провести тренінги, в нас є досвід проведення таких тренінгів по толерантності обслуговування.

Анастасія Багаліка: Що в себе включає толерантне обслуговування?

Ліза Кузьменко: Не думаю, що є якесь толерантне обслуговування. Є поняття толерантності взагалі, це поняття поваги до прав людини і рівного ставлення. Це не тільки про сексуальну орієнтацію, а і про колір шкіри, місце походження, майновий стан цієї людини чи про інвалідність.

Анастасія Багаліка: Після Євробачення карта буде доступною?

Ліза Кузьменко: Так, звичайно.

Богдан Алтинник: Поки карта доступна лише онлайн на сайті КиївПрайду.

Ліза Кузьменко: Вона буде на сайті КМДА і також в паперовій програмі Євробачення. 

Повний варіант розмови слухайте в аудіоверсії. Тисніть блакитний трикутник праворуч вгорі. Щоби скачати файл і послухати пізніше, натісніть на хмарку

За підтримки: