Фото: Громадське радіо
Гості ефіру — креативний директор організації Saatchi&Saatchi Ukraine, яка створила відео, Костянтин Шнайдер та знавець жестової мови, прес-секретар школи для людей з порушеннями слуху «Чути серцем» Олена Полякова.
Євгенія Гончарук: Як виникла ця ідея?
Костянтин Шнайдер: Ми відштовхувалися від великої події, яка прийшла, від Євробачення. Saatchi&Saatchi — це всесвітня мережева рекламна агенція. У нас особливе ставлення до соціальних проектів. Кожен день ми робимо комерційний продукт, але хочеться зробити щось більше.
Найбільш контрастним до Євробачення є проблеми людей з порушеннями слуху, людей, які повністю залишаються за рамками цієї події. Вони не можуть насолоджуватися цим святом, вони залишаються осторонь. Тому ми подумали, що вирішити проблему хоча б на маленький відсоток, це буде доброю справою.
Євгенія Гончарук: Пані Олено, поява кліпу жестовою мовою — це резонансна подія?
Олена Полякова: Так, це резонансна подія. Талановита дівчина Ніка Прохорчук, яка є випускницею нашої школи жестів «Чути серцем», почала створювати кліпи жестовою мовою.
Перекласти слова на мову жестів у музичних творах не так легко, необхідне почуття, творчий підхід та перекладацький підхід. Треба осмислено підходити до створення кожного такого твору.
Кліп вийшов дуже стильним. Він майже чорно-білий, позбавлений зайвих елементів та сповнений драматизму. Кліп виконаний міжнародною жестовою мовою, яка є зрозумілою для усіх глухих світу. Я дуже рада, що всі глухі Європи та світу змогли певною мірою зануритися у це дійство, зрозуміти, про що ідеться в творі.
Усі люди, які мають порушення слуху та мовлення, просто вимушені використовувати такі невербальні методи спілкування, як міміка, жестикуляція, тому у кліпах, театральних виставах вони виражають свої емоції дуже експресивними методами, які ми бачимо у цьому кліпі. У глухих людей загострене візуальне почуття.
Євгенія Гончарук: Чи спілкувалися ви з музикантами?
Костянтин Шнайдер: Проект був повністю юридично оформлений, всі права очищені. Ми з Женєю працювали з іншим клієнтом раніше. Уже був позитивний досвід співпраці.
Євгенія Гончарук: Цього року я неодноразово бачила у ЗМІ новини про те, що правоохоронців в окремих містах будуть навчати жестової мови, банківських працівників тощо. Чи змінилася ситуація, якщо порівнювати з тим, що було років 5 тому?
Олена Полякова: Я не розумію, чому досі на рівні держави не було вирішено це питання? Усі місця загальної необхідності (банки, державні установи) приймають величезну кількість людей. У Києві проживає не менше 5 тисяч глухих людей. Це досить багато. Юристи, медики уже висловлюють певний інтерес, приходять до нашої школи. Один із київських судів прийшов і створив свою групу у нашій школі. Це апеляційний суд.
Ірина Славінська: Той факт, що існують кліпи жестовою мовою, дозволяє нагадати про те, що ці громадяни України існують. Наскільки корисно нагадувати про існування таких людей?
Олена Полякова: Корисно, долучення до такого потоку інформації, як показує наш досвід, допомагає підвищити рівень людяності у кожної людини. Громадянин, який знає базові жести, зможе допомогти глухій людині, яка потрапила в неприємну ситуацію.
Повний варіант розмови слухайте в доданому звуковому файлі.