Minecraft з користю: діти спроектували шкільне подвір’я

Координатор проекту «Мрій. Грай. Дій» Юлія Соболь розповідає про ініціативу, що дала змогу фізично втілити розроблені дітьми оновлення двох шкільних подвір’їв.

Ірина Соломко: Як народилась така ідея?

Юлія Соболь: Проект ініціювали ми з колежанками. В Німеччині в рамках програми культурного обміну вони побували на воркшопі з використання гри в навчанні.

Суть проекту в тому, що діти в грі реалізовують свої задуми щодо шкільного подвір’я, вони будують і візуалізовують свої ідеї. В проекті задіяні дві школи — в Кременчузі та Києві. Остання стадія — дія, коли ці задуми втілюємо в життя.

Гру також можна використати для корисної цілі, Microsoft ще кілька років тому викупив цю гру і зараз використовує її у своїх навчальних програмах. Цю гру навіть використовує ООН для планування просторів у Косово та Гані.

Простори наразі створені віртуально. Також чекаємо на гроші із «Спільнокошту». В Кременчузі підключились партнери, місцева влада, батьки. В Києві є вже домовленість щодо велопарковки, за це нам вже не треба думати. Плануємо підключати ще партнерів.

Ірина Соломко: Чи можна говорити, що ви плануєте подібне по всій Україні?

Юлія Соболь: Ми думали про майбутнє проекту, відкриті до співпраці. Якщо до нас звернуться школи, ми готові проводити такі воркшопи.

В проекті беруть участь діти 8-9 років, вони швидко навчаються — за чотири години у Києві спроектували простір цілої школи. За рахунок вільного спілкування все вийшло, дуже корисно вчити дітей саме в такому форматі.

Василина Думан: Чи ці проекти потім вдосконалюються?

Юлія Соболь: Звичайно, дитяче бачення потім адаптується професійними архітекторами. Уже є заготовки, але плани глобальні, тому потрібен час і кошти. Враховуються також параметри безпеки, відкритість до інших людей. У нас, на жаль, ще недостатньо висока культура підтримки таких речей. Також сподіваємось залучити спільноту сусідів, вже на кінець серпня у Києві заплановано створення майданчика.

Ми сфокусувались на зоні відпочинку, наразі в пошуку оптимальних рішень для облаштування зони, де можна робити уроки, відпочивати між заняттями.

Ірина Соломко: Що можуть зробити школи для реалізації подібного проекту в себе?

Юлія Соболь: Потрібні кошти на воркшоп, можна звернутись до компаній, що займаються іграми. Головне — бажання і вміння домовлятись, відкритість і готовність до проектної роботи. Важлива готовність до змін.

Ми звертались до управління освіти, своїм проектом ми пропонуємо модель, яку далі можна втілювати. Головне — рухатися.