Громадське радіо
Про це розповів експерт групи «Електронна Демократія» в Реанімаційному пакеті реформ Сергій Лобойко.
Андрій Куликов: На сайті Київської міської ради петиція проти перейменування проспекту Генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича набрала понад 10 тис. голосів.
Згідно з постановою КМР щодо порядку розгляду петицій, якщо петиція набирає 10 тис. голосів за три місяці, то її необхідно розглянути не пізніше, ніж через 10 робочих днів. Чим ви пояснюєте таку реакцію громадян?
Сергій Лобойко: Почнемо з того, що вже було електронне обговорення стосовно цього питання, тому що це вимога закону. Тоді більше 6 тисяч киян взяли в цьому учать, і це ідентифіковані кияни, і з них більшість визначилася, що таке перейменування доцільне. В даному випадку теж не виявлено якихось яскравих фактів порушення, я спеціально просив спеціалістів перевірити.
Якщо ви пам’ятаєте, в минулому році був теж подібний кейс стосовно перейменування Московського проспекту на проспект Степана Бандери. Тоді теж була петиція стосовно того, щоб цього не робити. І от тоді були виявлені накрутки, їх було багато — біля 30%, і це стало підставою для того, що Київрада не розглядала це питання.
А тепер подивимося трохи глибше. Почнемо з того, що перейменування вулиць — це питання політики. Які політичні сили мали б цим перейматися? Напевно «Свобода», яка має не саму тиху фракцію у Верховній Раді. На сьогоднішній день — це єдина з політичних сил, яка просто ігнорує, що на порядку денному вже працюють інструменти електронної демократії. Вона не голосує за ті рішення, які стосуються вдосконалення цих інструментів. Хоча я натякав їм багато разів, що це дієвий інструмент популяризації їхніх ідей. Адже ми зараз говоримо про питання демократії. Це нормально, коли в суспільстві різні точки зору. 10 000 голосів — це велика цифра, але з іншого боку — це не є соціологія. Просто люди зуміли самоорганізуватися.
Тому треба зараз дивитися на ту петицію, яка є в підтримку перейменування. І це буде тест для «Свободи» та її прихильників. Ми бачимо, що в них є прихильники, вони виводять їх на вулиці, але чи навчать вони їх користуватися комп’ютером?
Андрій Куликов: Проте вам можуть сказати, що ваша електронна демократія йде всупереч загальним тенденціям української держави, якщо вона дає змогу підтримувати ім’я радянського генерала?
Сергій Лобойко: Це питання дискусії, треба нормально вміти відстоювати свою позицію.
Тетяна Трощинська: Часто ми сприймаємо ці 10 000 голосів як зріз громадської думки.
Сергій Лобойко: Але це не є зрізом громадської думки.
Андрій Куликов: Ми зв’язалися з доктором історичних наук Людмилою Гриневич, щоб почути її думку про те, чому виникають такі рухи проти перейменування проспекту Ватутіна на проспект Шухевича.
Андрій Куликов: Наскільки українці вже звиклися з таким інструментом, як електроні петиції і можливість їх підтримати?
Сергій Лобойко: На сьогоднішній день вже більше мільйона українців користуються цим інструментом, вони зареєстровані у відповідних системах і віддають свої голоси за ті чи інші думки. В нас в Києві таких осіб вже майже 440 тисяч.
Наразі ми маємо мега резонансну петицію, яка відображає стурбованість значної кількості нашої інтелігенції — збереження історичних артефактів, які знайдені на Поштовій площі. Вона вже має майже 13 000 голосів.
Тетяна Трощинська: Тобто якщо це не є зрізом громадської думки, то про амплітуду реакції це може свідчити?
Сергій Лобойко: Однозначно, це формує такий народний порядок денний. В людей є своє бачення того, що важливо на сьогоднішній день. І в нас тепер петиції доповнюють політичний порядок денний міста. Як тільки петиція набрала 10 000, вона автоматично потрапляє в план розгляду Київради, і якщо вона підтримана, то повинна за місяць вже мати план реалізації.
На сьогоднішній день вже більше мільйона українців користуються інструментом електронних петицій
Андрій Куликов: Окрім електронної петиції, які зараз найпопулярніші інструменти електронної демократії використовує українське суспільство?
Сергій Лобойко: Найбільший бум, який шириться всієї Україною — це громадський бюджет чи бюджет участі. Напевно, не залишилося жодного органу місцевого самоврядування, який не висловився за те, що він хоче це впровадити. В цьому відношенні Київ став лідером, і завдяки громадській активності киян він став на шлях того, що переписав положення на ту модель, яку опрацювали кияни в процесі тривалих дискусій.
На сьогоднішній день ми маємо вже другий сезон Громадського бюджету, розмір його вдалося збільшити в два рази, завдяки активній позиції громадськості. Утворилася величезна спільнота, яка просуває цей процес.
Тепер петиції доповнюють політичний порядок денний міста
Коли почався новий сезон, Київрада виділила 100 мільйонів гривень — це найбільший масштаб на сьогоднішній день. На минулих вихідних завершився етап подачі проектів, їх було подана рекордна кількість — понад 800. Але саме цікаве — сума, на яку подали люди свої проекти, це майже 1 мільярд гривень. І одразу була прес-конференція керівників Київради бюджетної комісії, які заявили, що вони настільки позитивно вражені активністю громадян, що будуть розглядати ще в цьому році збільшення бюджету до 150 мільйонів гривень. Це сенсація.
Друге — в нас запрацювала продвинута модель, що є не просто півтисячі авторів, які подали 800 проектів, а модель, яка перетворює кожний проект в об’єкт формування спільноти навколо нього. І в цьому і реалізується ідея бюджету участі, що він починає об’єднувати прихильників тих чи інших ідей, і будувати з них нові спільноти. Таким чином ми зараз отримаємо більше активних спільнот, ніж утворилося в Києві за останні 10-15 років. І це тільки початок.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.