Антоніна Левчук — співзасновниця фонду SaveLivesTogether, поділилась історією створення у США юлагодійного фонду, що допомагає українським військовим — коштами, ліками, медичним обладнанням і не тільки.
Ірина Славінська: Розкажіть про створення фонду.
Антоніна Левчук: Офіційно фонд створили у вересні 2014 року. Сидіти з опущеними руками та дивитись новини було неможливо. Я виросла в Україні, у мене є багато друзів та родичів, які пішли на фронт. Перша моя ідея — допомогти їм. Спочатку ліки куплялися та відправлялися за власний кошт. Два роки тому я дізналася про Селокс, «Quikclot», тактичну медицину і ми почали відправляти це в Україну, бо тут цього не було.
Трохи пізніше я познайомилась з Іриною Пилипенко, Еліною Лерман. Після того, як ми розпочали фандрейзинг для Селоксу, намагалися зібрати спочатку 5 тисяч, потім 10. Коли ми зібрали більше 100 000 доларів, вирішили відкрити благодійний фонд у США. Ми хотіли допомагати українським військовим офіційно. Думали, це буде неможливо. Але цей дозвіл нам дали. Ми звітуємось перед податковою США. Там це все не так легко.
Ірина Славінська: Але допомагає працювати прозоріше?
Антоніна Левчук: Так. Ми маємо довести держорганам США, що кожен долар, який надходить на наш фонд, використаний так, як ми обіцяємо. Люди в США платять податки, якщо вони допомагають благодійним фондам, вони не платять податків з цих грошей. Ці кошти мали б йти для США, але люди вирішили дати їх на благочинність, тому податки списують. Стандарти досить високі і все на серйозному рівні.
Зараз ми намагаємось виходити на інший рівень, співпрацюємо з такими ІТ-гігантами, як «Microsoft», «Google»,.
Кирило Лукеренко: Коли фонд почав працювати і де він розташований?
Антоніна Левчук: Офіційно ми зареєстровані у штаті Каліфорнія. Одна з засновниць фонду на той час проживала там. Я переїжджала по роботі зі штату в штат.
Кирило Лукеренко: Ви починали з медикаментів. Що ви ще даєте українцям? І хто адресати допомоги?
Антоніна Левчук: Нашим пріоритетом завжди були військові на передових. Це не тільки медицина, ми також передавали унікальне медичне обладнання. Закуповували його на американських заводах. Воно використовується в американській армії, у нас там просто шалені знижки. Вони розуміють, що Україна — бідна країна.
Ірина Славінська: Це виробники, які мають українське походження?
Антоніна Левчук: Це американці. Вони великі патріоти. В Америці багато людей служили в армії. Вони розуміють, наскільки це все важко країні, яка не була у війні тривалий час.
Ірина Славінська: Ви згадали, що вам вдавалося фандрайзити спочатку менші суми, а потім і більші. Розкажіть про роботу із збору коштів?
Антоніна Левчук: Все, як завжди, починалося з «Фейсбуку». Друзі бачили, що ми купуємо і передаємо якусь медицину. Багато тут виросли, мають родичів друзів в Україні. Вони всі хотіли допомогти. Спочатку це були близькі друзі, потім друзі друзів.
Ірина Славінська: Чи приймаєте ви маленькі внески від приватних донорів?
Антоніна Левчук: Допомога надходить від різних людей. І не тільки грошова. Місяці два тому лікарня у штаті Індіана віддала на 29 000 доларів хірургічні інструменти. Благодійність в США — стиль життя. Співробітники «Google», наприклад, вибирають благодійний фонд, якому хочуть допомогти і дають тисячу доларів, «Google» також дасть тисячу доларів. Так ми збираємо великі кошти. Через «Microsoft» ми за останні роки зібрали десь біля 30 000 доларів, «Google» — біля 20 000. Багато людей у США мають інвалідні візки, які стоять в гаражах, тому передають їх. Моя подруга Таня з Росії, але підтримує Україну. Вона писала картини та продавала, щоб зібрати на ліки та форму. Кожен допомагає як може.