«Громадське радіо»
Розпитаємо про що йдеться в цій стратегії в заступниці міністра економічного розвитку і торгівлі України Наталі Микольської.
Тетяна Трощинська: Це перший такий документ за роки Незалежності?
Наталя Микольська: Це не просто перший документ, це перший проект. Адже ми говоримо, що експортна стратегія України — це проект. Експортна стратегія держави має складатися з експортних стратегій регіонів, з окремих експортних стратегій певних секторів, з певних підприємств.
Тому ми розробили проект, який, як пазл складається з різних елементів. І ми презентували у вівторок перший з таких елементів, який називається «Дорожня карта стратегічного розвитку міжнародної торгівлі». Це той базис, який ідентифікує наше місце в міжнародній торгівлі зараз.
Тетяна Трощинська: І яке наше місце в міжнародній торгівлі?
Наталя Микольська: Наш статус-кво є не дуже хорошим, тому що за останні три роки в нас кардинально змінилася структура нашого експорту.
Тетяна Трощинська: У зв’язку з війною?
Наталя Микольська: Є декілька факторів.
Перший — це війна і анексія Криму.
Другий — агресія Російської Федерації, заборона транзиту і ембарго, яке вона запровадила.
Третій фактор — зміна світової цінової кон’юнктури.
Це говорить про те, що ті товари, які в нас були двигунами нашої економіки і нашого експорту, зараз такими товарами не є.
Також попри те, що в нас збільшилася значна частина українського аграрного експорту, це все одно є або сировина, або товар первинної переробки.
Нам потрібно було ідентифікувати, що найбільше заважає українському експорту розвиватися. В результаті цього аналізу ми дійшли висновку, що є декілька блоків перешкод.
Нам потрібно було ідентифікувати, що найбільше заважає українському експорту розвиватися. В результаті цього аналізу ми дійшли висновку, що є декілька блоків перешкод
Перший блок перешкод — експортери, тобто той самий бізнес. Поки не буде нормального бізнес-клімату в середині, в нас не буде експорту. Для того, щоб стати експортером, потрібно почати виробляти щось в країні. Тобто цей блок проблем стосується всіх підприємств в Україні.
Другий блок проблем — це відсутність в Україні системи підтримки експортерів, і те, що держава називає створення політик. Така система підтримки експортерів складається з декількох елементів. Найпростіший — інформування імпортера про можливості експортувати і на зовнішніх ринках. Це базова безкоштовна інформація про те, як можна виходити на зовнішні ринки, інформація про країни, попередні контакти з відповідними асоціаціями.
Другий елемент — це є інституція. У всіх країнах є інституції, які займаються допомогою експортерам для виходу на зовнішні ринки. Наприклад, те, що ми почали робити, це торговельні місії. Це коли ми беремо український бізнес, веземо його в якусь країну і влаштовуємо йому там зустріч із потенційними контрагентами, і вони обговорюють можливості у співпраці. В цей базовий рівень послуг також ми відносимо освіту. Українським експортерам потрібна освіта, навіть просвіта.
Ще один блок — експортне-кредитне агентство.
В процесі роботи над стратегією ми для себе виявили важливу річ — ми повинні бути реалістами. І ми для себе виявили принцип «трьох О».
Оптимістичне — не сидіти і не плакати.
Оптимізоване — використовувати той ресурс, який є в нас, але найкращим чином. Щоб не чекати, коли в наступному році в бюджеті з’явиться ресурс, а використовувати той ресурс, який вже є.
Оперативне — не чекаючи. Адже в нас є така звичка, що всі чекають, що завтра стане краще, коли хтось прийде і допоможе.
Ми визначили план дій та нашу візію, яка дуже проста — через 5 років в нас в Україні буде інноваційний експорт для стійкого розвитку та успіху на світових ринках. Адже експорт — запорука стійкого розвитку економіки.
Для подолання тих трьох блоків проблем, про які ми говорили, ми запланували план дій, який складається з 56 блоків того, що нам треба зробити за 5 років, які пріоритезовані по роках. Є частина того, що нам вкрай треба зробити, частина того, що нам треба зробити, коли в нас будуть ресурси, а третя частина — якщо в нас будуть ресурси, то ми це будемо робити.
І зараз дуже важливо, щоб український бізнес разом з нами цей план дій відпрацював, і зробив перевірку достовірності нашої роботи. Та дав нам конструктивні і чіткі пропозиції по цьому плану дій. Нас не треба хвалити за те, що ми цю стратегію розробили, і нас не треба сварити за її недоліки, — нам потрібно, щоб бізнес прочитав і пропрацював те, що ми пропонуємо.
Тетяна Трощинська: Що ми тепер можемо експортувати?
Наталя Микольська: Ми для себе визначили перспективні сфери — ті, які можуть дати перспективний ріст в коштах і кількості, і які стабільно можуть зростати.
Ми для себе визначили декілька таких кластерів.
Перший — українська харчова промисловість.
Другий — наші інформаційні і комунікаційні технології.
Це два сектори, які вже успішні на зовнішніх ринках, і які вже зростають. Але за умови нашої додаткової роботи вони можуть дати ще більший приріст.
Є другий блок, який складається з двох кластерів: українське машинобудування і авіабудування в широкому сенсі слова.
Ці два сектори колись були чемпіонами, давали нам велику валютну виручку, але вони були орієнтовані на країни колишнього Радянського Союзу і Росії. Зараз при правильній роботі з ними вони можуть стати двигуном. При чому в сфері авіабудування ми говоримо не лише про будівництво літаків, а й про кластер утримання літаків: обслуговування, навчання пілотів, інженерні послуги.
Також в нас є сектори, які проростають: українські креативні індустрії та український туризм. Ці сектори вже є перспективними, але з точки зору часової перспективності вони стоять дещо далі.
Василь Шандро: Як взяти участь у цьому обговоренні?
Наталя Микольська: Треба зайти на будь-які ресурси в соціальних мережах Міністерства економічного розвитку або на веб-сторінку Міністерства, де є величезний банер з адресою, куди коментувати, і я всіх закликаю дати чіткі коментарі.