На другий день окупації Криму керівництво ВМС України самоусунулось, - екс-командувач ВМСУ

У студії Громадського Радіо — колишній командувач Військово-Морських Сил України Сергій Гайдук.

Дмитро Тузов: Я був вражений статистикою, яку навів адмірал Тенюх. Він сказав, що під час окупації Криму з 12 тисяч військових моряків України 10 тисяч фактично зрадили і перейшли на бік окупантів. Як далі можна продовжувати розмови про те, що Крим можна було втримати за такої кількості військовослужбовців, які зрадили присязі?

Сергій Гайдук: Будь-яке дійство, зокрема й пов’язане з анексією Криму, це передусім люди. Що стосується цифр, які озвучив тимчасовий виконуючий обов’язки міністра оборони Тенюх, ці цифри можна і потрібно підкоригувати. Ми говоримо лише про Військово-Морські Сили, тому що в Криму, крім флоту, дислокувалися і частини протиповітряної оборони, повітряних сил, частини центрального підпорядкування. Що стосується флоту, то кількість військовослужбовців, які вийшли на континентальну Україну після анексії Криму складає приблизно 3,5 тисячі. Ми не повинні думати, що це поголівне стадне відчуття «Даешь Россию!». Це було не так.

На період анексії Криму дуже актуальною була тематика переводу Збройних сил на контрактну службу. Військово-Морські Сили на початок анексії єдині були переведені на контрактну службу на 100%.
На період анексії Криму 80% особового складу — це уроженці Севастополя та АРК. Як наслідок для них кордони держави обмежилися кордонами АРК. Люди були прив’язані соціально, сімейно, економічно. Далі, ніж АРК, вони своєї перспективи не бачили. Все це відбувалося на фоні дезінформації, інформаційного тиску, впливу, відключення медійних джерел, заміни на російські. Я не виправдовую людей, які залишилися там, але аналіз причин ми повинні робити, щоб не допустити повторення подій.

 Діяльність Чорноморського флоту РФ на території Криму підтримувала кримська влада, яка була призначенцями Києва

ндрій Куликов: Наскільки причиною або чинником того, що багато українських військовослужбовців ВМС перейшли на бік Росії, була пасивна поведінка київського керівництва?

Сергій Гайдук: Та ситуація, яка склалася на той момент, дійсно була непроста. Ми повинні розуміти, що відлік російської агресії починався з моменту початку незалежності нашої держави. Пам’ятаєте тузлівські події? Це теж був певний сценарій агресії проти України. Зрив навчань «Сі Бриз» ми розглядаємо як тренування немілітарних формувань, які були в першому ешелоні анексії Криму в 2014 році.

Належна увага не приділялася АРК, був дисбаланс між образом легендарного «русского моряка» і українського військово-морського жебрака. Різниця була і у грошовому забезпеченні, і у забезпеченні озброєнням, і в соціальних питаннях. Діяльність Чорноморського флоту на території Криму підтримувала кримська влада, яка була призначенцями Києва.

Коли я прийняв керівництво флотом, був певний дисбаланс. Якщо поставити на терези командуючого ВМС України та командуючого Чорноморського флоту на той період Вітко, то поруч з Вітко знаходилося все керівництво Південного військового округу (РФ) — Галкін, Турченюк, Сердюков. Поруч з ним знаходився заступник Главкома ВМФ Росії Федотенков. Поруч з ним знаходилися два заступники міністра оборони Панков і Булгаков. Політичну підтримку здійснювали депутати РФ.

На момент прийому мною командування була дуже велика складність. 28 лютого, на другий день після захоплення адмінбудівель АРК, за команди начальника штабу на той період (а зараз зрадника) контр-адмірала Шакури була дана команда на знищення всіх документів бойового управління, зокрема засобів, які забезпечували приховане управління військами.

Андрій Куликов: Це робилося для того, щоб вони не потрапили до рук росіян, чи для того, щоб дезорганізувати російське військо?

Сергій Гайдук: З урахуванням того, що Шакура і Єлісеєв, який залишався на той момент за командувача, проходили службу в Росії, говорити про те, що це була спроба запобігти захопленню, нелогічно.

Дмитро Тузов: Чому не було віддано наказу виводити кораблі?

Сергій Гайдук: З 28 лютого тодішнє керівництво ВМС України Єлісеєв і Шакура написали рапорти про звільнення і небажання служити в ЗСУ, знаходилися на військово-лікарській комісії, тобто фактично усунулися від керування флотом. В той же день ввечері було прийняте рішення щодо призначення Березовського. Попри те, що Березовський 2-го числа зрадив, на той період були прийняті ряд рішень, які могли б дати результат, хоча це дискусійна тема.

Андрій Куликов: Що вам найбільше болить в кримській історії?

Сергій Гайдук: Ми починали з того, що ситуація з Кримом не виникла на рівному місці. Болить, що ця ситуація продовжується.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.