На що українка витратить мільйон доларів, якщо отримає «Нобелівську премію для вчителів»?

Гостя ефіру — вчителька англійської мови гімназії імені Тараса Шевченка у Кропивницькому Анна Дудич.

Любомир Ференс: Розкажіть про Global Teacher Prize?

Анна Дудич: Ця премія відносно нова. Конкурс проходить втретє. Започаткували цю премію в 2014 — 2015 році. Щоб подати заявку, треба заповнити довгу анкету. Запитання стосуються професійної діяльності вчителя. Все має бути підкріплено конкретними фактами. Останнє питання анкети стосувалося того, куди б я витратила премію, якщо б виграла. Мова йде про освітню інновацію, яку я хочу запровадити за допомогою премії.

Комісія вчитується в ці анкети. Цього року було 20 тисяч анкет. З них обрали 50. На другому етапі комісія буде більш детально вчитуватися в ці анкети. З 50 оберуть 10, яких запросять на конференцію в Дубаї, де шляхом таємного голосування під час конференції буде обрано одного, хто отримає премію.

Едуард Лозовий: На який проект ви хочете витратити гроші?

Анна Дудич: Якщо ця премія буде наша, то можна було б обладнати невеличкі мобільні лабораторії на колесах, в яких було б кілька ноутбуків, планшетів, окулярів віртуальної реальності, цифрових мікроскопів, які можуть передавати зображення на екран смартфону. За потреби ці мобільні лабораторії могли б подорожувати у найвіддаленіші куточки України. Це можливість зробити освіту цікавою.

Любомир Ференс: Розкажіть про систему Google Class, яку ви використовуєте.

Анна Дудич: Хочу подякувати компанії Microsoft за те, що вони надихнули мене використовувати новітні технології. Компанія Microsoft Ukraine має величезний потенціал щодо розвитку вчительства. Microsoft має декілька сайтів, на яких можна побачити дуже багато цікавої інформації, долучитися до освітніх проектів, співпрацювати з учителями з усього світу. Вони дійсно приділяють багато уваги розвитку вчительського потенціалу.

Після того, як я стала вчителем-експертом Microsoft, з’явилася можливість поїхати на Microsoft Global Forum в Барселону. Там я побачила багато цікавих освітніх інновацій.

Google Class — це система, до якої у нас долучена школа. У кожного вчителя є віртуальний кабінет. Школа існує онлайн. Вчитель приєднує до віртуального кабінету своїх учнів. Домашнє завдання можна викладати онлайн. Це може бути якесь додаткове завдання. Учень має можливість зробити завдання не в шаленому темпі на уроці, а вдома, витративши більше часу на його виконання. Вчитель переглядає виконання, ставить оцінку.

Я нещодавно вичитала в інтернеті таку фразу: «Технології не замінять вчителів, але вчителі, які використовують технології, з часом замінять вчителів, які їх не використовують». Ніщо не може замінити живе спілкування. Всі хмарні технології, які ми використовуємо, — це додаток, можливість надати учням шанс подумати довше та увійти в ситуацію тих дійте, які мають психологічні складнощі, їм нелегко вийти до дошки. Ми привчаємо дітей до того, щоб вони мали змогу вчитися протягом життя. Освіта не закінчується після школи та університету. Людина має самостійно здобувати знання.

Ми влаштовуємо скайп-конференції з учнями з інших країн. Надати дітям можливість застосовувати англійську мову в реальному житті — це важливо.

Едуард Лозовий: Ваш підхід базується на виконанні учнівських проектів.

Анна Дудич: Проектна діяльність дає можливість здійснювати міжпредметні зв’язки. Компанія Microsoft розробила рубрики, за якими можна оцінити проект з тієї точки зору, чи розвиває він навички 21 століття. Мова йде про вміння працювати в групах, в парах, обробляти інформацію, вирішувати проблеми, розподіляти час. Один з проектів дітей називався «Затишні оселі – і життя веселе». В шкільних приміщеннях буває прохолодно. Учні скаржилися, що в класі холодно, але змінювати вікна на пластикові занадто дорого. Учні опитали однолітків, зробили графіки, подивилися, скільки коштують матеріали, знайшли в інтернеті найдешевший ефективний спосіб утеплення. Після утеплення діти стали менше хворіти. 

Любомир Ференс: Які ще конкурси ви вигравали?

Анна Дудич: На глобальному конкурсі Microsoft мій проект посів друге місце. Я вигравала також двотижневу стипендію в Оксфорді, брала участь в семінарі на Мальті.

Любомир Ференс: Що потрібно, щоб наша освіта вийшла на рівень, який ви бачили в Барселоні?

Анна Дудич: Потрібно не боятися інновацій і починати з себе.