Не в кожного чоловіка в житті випадає шанс боронити свою землю, - комбат

Так говорить заступник комбату 3-го окремого танкового батальйону, комбат 8-го батальйону територіальної оборони Києва, голова спілки воїнів АТО міста Буча Олександр Буйволюк, з яким у свято збройних сил України говоримо про те, якою стала наша армія і якою ми хочемо її бачити.

Дмитро Тузов: Які зміни ви бачите в нашій армії?

Олександр Буйволюк: На початку війни 2014 року наша армія перебувала в найскрутнішому становищі, тоді з’явилося таке поняття як волонтери і патріотичний рух. І завдяки поєднанню армії та волонтерів, які власне і збудували цю армію, в даний момент українська армія стала Армією з великою букви.

Дмитро Тузов: Мені пощастило побувати у вашому 3-му танковому батальйоні, то командир говорив мені, що власними силами потрібно було налагоджувати все, починаючи з харчування, закінчуючи паперовими фільтрами для автомобілів. Чи змінилась ситуація натепер?

Олександр Буйволюк: Так, ситуація змінилася. Я щиро радий усвідомлювати, що волонтери, які моніторять підрозділи, гарно відгукуються, і говорять, що необхідно лише контролювати людей, які відповідають за наявність всіх матеріалів в тих чи інших підрозділах. Тому якщо хтось говорить, що боєць ненагодований чи зносилася резина на техніці, то треба шукати відповідальних в тиловому забезпеченні.

Дмитро Тузов: Скажіть декілька слів про форму, зокрема ту, в яку ви вдягнуті?

Олександр Буйволюк: Для того, щоб бути присутнім на якихось цивільних заходах чи служити без повзання навколішки чи в танку, це дуже шикарна форма, — вона гарна, зливається з навколишнім середовищем. Але будь-який боєць, який знаходиться в полі, хотів би мати на собі якусь форму німецького або американського виробництва. Вона носиться і переться краще, якість тканини набагато краще. Тобто сьогодні ми маємо форму у кожному підрозділі, але хотілося б, щоб вона була кращої якості для інтенсивного використання.

Наталя Соколенко: Давайте поговоримо про наявність дезертирства. Чи воно розповсюджено?

Олександр Буйволюк: Це історія про патріотизм. Я щиро пишаюсь тим, що мені випав шанс боронити нашу рідну землю. Не в кожного чоловіка в житті випадає такий шанс. Моя батьківщина починається не на порозі мого будинку, а на східних та західних кордонах батьківщини.

Дмитро Тузов: Які втрати були в 3-му танковому батальйоні і кого б ви хотіли згадати сьогодні серед тих, хто віддав життя, захищаючи свою землю?

Олександр Буйволюк: Під час моєї ротації ми втратили 7-ох наших побратимів. Всіх я відвіз додому та віддав їх тіла близьким і рідним. Кожного року ми з побратимами зустрічаємося та згадуємо їх світлою пам’яттю. Я пам’ятаю кожного.