Однією з причин голоду в Судані може бути політика уряду, — Мішин

Днями ООН повідомила про голод у Південному Судані

Ведучi

Вікторія Єрмолаєва,

Любомир Ференс

Гостi

Олександр Мішин

Однією з причин голоду в Судані може бути політика уряду, — Мішин
https://static.hromadske.radio/2017/02/hr_rankova-hvylya-17-02-23_mishin.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/02/hr_rankova-hvylya-17-02-23_mishin.mp3
Однією з причин голоду в Судані може бути політика уряду, — Мішин
0:00
/
0:00

У студії «Громадського радіо» — співзасновник центру дослідження Африки Олександр Мішин.

Любомир Ференс: Наскільки мені відомо, Південний Судан здобув незалежність 9 липня 2011 року. Судан став першою державою, яка оголосила про визнання свого південного сусіда. Перед здобуттям незалежності там десятиліттями тривав конфлікт між Північчю і Півднем. В результаті цього конфлікту загинуло 1,5 млн. чоловік.

Олександр Мішин: Колись це була одна держава, найбільша держава в Африці. Довгий час Судан перебував одночасно під управлінням двох країн — Великобританії та Єгипту. Ці 2 країни проводили свою політику щодо даної колонії. Якщо на півночі країни відбувалася ісламізація, то на півдні британці провадили зовсім інший курс. Це були закриті районі. Там поширено християнство протестантського типу, а також місцеві культи і вірування. Тобто країна в релігійному плані була неоднорідною.

Любомир Ференс: Тобто це конфлікт на релігійному ґрунті?

Олександр Мішин: Розпад країни на 2 частини був зумовлений конфліктом на релігійній основі.

Любомир Ференс: Мусульмани проти протестантів?

Олександр Мішин: Не зовсім. Мусульмани проти християн та язичників. По суті, Великобританія провадила щодо Судану таку ж політику, як щодо Індії. Індія розпалася на Індію і Пакистан, а Судан — на Республіку Судан і Південний Судан. Але в Індії розпад стався швидко, а у Судані розпад розтягнувся на 50 років. Причому 40 років тривала громадянська війна. Уряд Півночі планував поширити на Півдні шаріат. Місцеве населення не приймало цю політику.

Вікторія Єрмолаєва: Що призвело до того, що ООН офіційно визнала ситуацію в Судані голодом? Цей збройний конфлікт серйозно підірвав сільськогосподарське виробництво?

Олександр Мішин: Причини голоду, який виник зараз, не пов’язані з громадянською війною між північчю і півднем Судану. Це інша громадянська війна, громадянська війна всередині Південного Судану. Йдеться про боротьбу між двома найбільшими етнічними групами країни — етносом дінка, який представляє президент країни Салва Киїр, і етносом нуер, який представляє колишній віце-президент країни Ріек Мачара. Президент Салва Киїр хоче розставити по всій вертикалі влади тільки представників власного етносу, ігноруючи інші етноси. Саме це стало причиною конфлікту.

Чому виник голод? Можна назвати декілька причин. Тривалий громадянський конфлікт призвів до того, що економіка регіону була зруйнована. Також є припущення про те, що цей голод був створений штучно.

 

 

Любомир Ференс: Ким?

Олександр Мішин: Є ознаки того, що він був створений урядом Південного Судану, тими повстанськими групами, які діють під його керівництвом, і армією.

Любомир Ференс: Для чого нищити населення?

Олександр Мішин: Це нищення окремих груп населення. Вони кажуть, що це нищення сепаратистів і тих сил, які теж хочуть отримати владу в країні.

Зараз найбільший спалах голоду спостерігається у провінції Unity. А це рідний регіон лідера опозиції Ріека Мачара. Щодо цього регіону уряд країн ще минулого року почав запроваджувати спеціальний комплекс дій. Армія в країні підпорядковується президенту. І президент створив наступні умови: солдатам гроші не платять, але їм дозволяють брати платню шляхом реквізиції. Тобто відбирати в людей худобу і залишки продовольства. Навіть є дозвіл на вбивства і зґвалтування. Деякі правозахисні організації говорять про те, що уряд схильний до політики етнічних чисток. В даному випадку комплекс цих заходів спричинив голод. Тобто можна сказати, що голод — це інструмент управління і домінування.

В минулому році, коли з’явилися ознаки голоду в Південному Судані, гуманітарні організації могли розпочати активну діяльність. Але уряд країни блокував їх діяльність. Тільки 2 дні тому президент Салва Киїр дав дозвіл на повноцінну діяльність гуманітарних організацій. Хоча в країні вже давно працюють і ЮНІСЕФ, і багато інших міжнародних організацій, які пов’язані з питаннями продовольства.

Вікторія Єрмолаєва: Гуманітарні установи системи ООН повідомляють про те, що у штаті Unity вже зараз голодують 100 тис. осіб. Майже мільйон чоловік знаходяться на межі виснаження, від гострого виснаження страждає більше мільйона дітей у Південному Судані. Більше чверті мільйона дітей знаходяться на межі голоду. Якими є дії уряду?

Олександр Мішин: Місцева влада зараз не має інструментів для подолання цієї кризи. В минулому році в країні була дуже сильна інфляція. Курс національної валюти впав. Головна стаття прибутку для уряду Південного Судану — експорт нафти. Після відокремлення країни, залишився тільки 1 потужний канал продажу нафти. Це трубопровід, який йде зі штату Unity по території іншого Судану і прямує до Порт-Судану, де знаходиться нафтовий термінал. З 2011 року експортні операції були припинені, бо уряд іншого Судану прийняв рішення про підвищення мита. Таким чином джерела для існування уряду в Південному Судані скоротилися. Зараз уряд не має коштів для закупівлі продовольства.