Після Москви в Україні я відчув полегшення, — сирійський мандрівник XVII сторіччя

У студії «Громадського радіо» — організатор виставки «Земля козаків» і кандидат історичних наук Ігор Нетудихаткін.

Сергій Стуканов: Хто раніше відвідав Україну — Боплан чи Павло Алеппський?

Ігор Нетудихаткін: Вони відвідали Україну приблизно в один час. Зокрема, Павло Алеппський відвідав землі козаків на шляху до Москви, куди прямував його батько — антіохійський патріарх Макарій. Вперше вони відвідали Україну у червні 1654 року на шляху до Москви, а вдруге — на зворотному шляху в 1656 році.

Сергій Стуканов: Про що писав Павло Алеппський?

Ігор Нетудихаткін: Сама подорож тривала досить довго — з 1652 по 1659 рік. Павло Алеппський вів подорожній щоденник і, повернувшись до Сирії, він створив на основі цього щоденника книгу. У щоденнику він писав, що ще за життя йому хотілося створити пам’ятник собі, аби хтось згадав його ім’я після смерті. В щоденнику він описував все, що бачив. Зокрема, двічі він зустрічався з Богданом Хмельницьким. Павло Алеппський дуже детально описав зовнішність і вдачу гетьмана, а також він описував особливості архітектури України і звичаї народу часів становлення української державності.

Сергій Стуканов: Скільки разів книгу видавали в Україні? Чи є український переклад цієї книги?

Ігор Нетудихаткін: Жодного друкованого перекладу зараз немає. Це не стільки книга, скільки рукопис, створений у 1655 році після повернення сирійських мандрівників з Москви. Вочевидь, його переписували і поширювали в монастирях, що підпорядковувались антіохійському патріарху. Наразі у світі відомо лише 4 варіанти рукопису. Один з них зберігається в Парижі, інший — в Лондоні, ще два — в Санкт-Петербурзі і в Києві.

Павло Алеппський описував не лише Україну, а й усі країни, якими проїжджав.

Сергій Стуканов: Українські історики користуються рукописом в якому перекладі?

Ігор Нетудихаткін: Українські історики здебільшого послуговуються тим варіантом списку, що зберігається в Петербурзі. Київський список був повністю виданий російською мовою минулого року. Його видання здійснила старший співробітник Інституту сходознавства ім. Агатангела Кримського.

Сергій Стуканов: Яким чином 1 з 4 списків потрапив до Києва?

Ігор Нетудихаткін: Завдяки Агатангелу Кримському. У 1896-1998 роках він здійснив подорож до Сирії і там, у Сайданайському монастирі віднайшов обгорілий рукопис XVIII століття, який виявився одним з чотирьох нині відомих варіантів твору «Подорож патріарха Макарія».

Після того, як рукопис потрапив до Києва, почалися спроби його перекладу. На російську мову його переклав Тауфік Кезма. Українським перекладом займався український історик і аспірант Агатангела Кримського Омелян Пріцак. Він не зміг завершити свою роботу, оскільки у 1941 розпочалися бойові дії і Пріцака було мобілізовано до лав Червоної армії. Згодом він потрапив у полон, а потім втік до Києва, аби знайти свого вчителя. Там від дізнався, що Агатангел Кримський, як кримський татарин, був заарештований НКВД. Утім Омелян Пріцак зустрівся з колегою Кримського — Наталією Полонською-Василенко, що передала йому пакунок документів, серед якого був твір Павла Алеппського. Він розпочав дослідження, та згодом змушений був тікати до Львова. Пізніше він вивіз рукопис до США. У 1991 році Україна виборола незалежність і Омелян Пріцак, що вже зробив карколомну кар’єру за кордоном, очолив Інститут сходознавства НАН України, який на той час вже носив ім’я його репресованого вчителя. Після смерті Омеляна Пріцака у 2006 році, згідно з його заповітом, рукопис було повернуто в Україну. Зараз він зберігається в науковій бібліотеці Києво-Могилянської академії.

Любомир Ференс: Як Павло Алеппський у той час бачив Україну?

Ігор Нетудихаткін: Йдеться про 1654-1656 роки. Де-факто, козацька держава Богдана Хмельницького тоді не була поділена, оскільки Переяславська рада не передбачала поневолення України Московським царством.

Павлу Алеппському надзвичайно подобалось в Україні. Оскільки шлях сирійських мандрівників пролягав через землі сучасної Румунії, Росії, Молдови, Павло Алеппський порівнював уклади життя.

Коли Павло Алеппський повертався з Москви до Сирії, вони під’їздили до Києва з боку лівого берега. Павло Алеппський тоді сказав, що, побачивши правий берез Дніпра і дзвіницю Києво-Печерської лаври перед переправою, вони вирішили заночувати на березі Дніпра і там вперше видихнули з полегшенням, адже за ті 2 роки, що вони провели у Московській державі, вони не почувались вільно.

Сергій Стуканов: З якою метою Макарій і Павло Алеппський рухалися до Москви?

Ігор Нетудихаткін: Патріарх Макарій і Павло Алеппський були православними арабами. Макарій обійняв антіохійський престол у 1647 році. Коли він зійшов на престол, з’ясувалося, що казна є порожньою. Вони їхали за милостинею до Олексія Михайловича Романова.

Сергій Стуканов: Що, окрім рукопису, можна побачити на виставці?

Ігор Нетудихаткін: Зразки сирійського мистецтва — культового та декоративно-ужиткового. Виставка є міжнародним проектом, до якого долучилося посольство Сирійської Арабської Республіки, зокрема, посол Сирії. Крім того, на виставці представлені експонати, пов’язані з Агатангелом Кримським і Омеляном Пріцаком, а також портрети Богдана Хмельницького і Юрія Хмельницького.

До виставкового проекту долучилися і Національний музей Тараса Шевченка і Архів-музей літератури і мистецтва України.

Сергій Стуканов: До якого числа можна відвідати виставку?

Ігор Нетудихаткін: Виставковий проект відкрито до 12 вересня.