Порошенко, Тимошенко, Гриценко, Вакарчук — за кого можуть проголосувати українці?

Аналізуємо нове дослідження Центру Разумкова, результати якого показують, що лідерами громадської прихильності стали Блок Петра Порошенка, «Батьківщина», «Громадянська позиція» та Опозиційний блок.

В студії — Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської Академії, та науковий директор фонду Демократичні ініціативи.

Ірина Славінська: Наскільки ці результати несподівані? І про що ця четвірка лідерів нам говорить?

Олексій Гарань: Результат не є несподіваний, це підтвердження різноманітних опитувань, які проводили різні соціологічні компанії. Центр Разумкова є дуже авторитетна організація, і немає підстав їй не довіряти.

Всі ці партії, які фігурують в списку тих, хто може подолати 5%-й бар’єр, вони фігурували і в попередніх опитуваннях. Проте можу сказати, що БПП за цим опитуванням додав до голосів.

Також опитування фіксують, що зросла популярність «Громадянської позиції». І це можна пояснити тим, що частина того електорату, який раніше схилявся на користь «Батьківщини», Радикальної партії або «Самопомочі», перекочувала до партії Гриценка.

Ірина Славінська: Чому так?

Олексій Гарань: Є виборці, які голосують за БПП, які очікують стабільності, і які вважають, що те, що робить опозиція — це голе критиканство. Є ще й друге опитування про президентські вибори, і там цікаво. Воно показує, що в першому турі виграє Порошенко, другою йде Тимошенко, а на четвертому місці гіпотетичний Вакарчук, який поки що нічого не говорив про свою участь в кампанії, але є багато спекуляцій і його вирішили включити. Отже, на першому місці Порошенко і Тимошенко, і електорат, який за них голосує, хоче стабільності і вважає, що при всіх проблемах влада щось робить і не треба її розгойдувати.

Далі ми маємо електорат Опозиційного блоку або популістичний електорат, який голосує і за Рабиновича.

На першому місці Порошенко і Тимошенко, і електорат, який за них голосує, хоче стабільності і вважає, що при всіх проблемах влада щось робить і не треба її розгойдувати

І ще одна категорія — демократична опозиція, яка дуже критикує владу. І тут ми бачмо певне перегрупування, і це пов’язано з тим, що ми часто чуємо і від «Батьківщини», і від Ляшка, і останнім часом від «Самопомочі» популістських, нічим не підкріплених заяв. Наприклад, про дострокові вибори, імпічмент президенту тощо. За цих умов частина виборців повернулася до «Громадянської позиції».

Хоча Гриценко теж використовує радикально-запальну риторику, але все-таки на тлі Ляшка він не виглядає таким популістом.

Проте я хотів би зробити застереження: це опитування показало лідерів, показало партії, які долають бар’єр, але, прогнозуючи результати виборів, ми маємо враховувати, що величезна кількість електорату є невизначеною. А по-друге, ми не знаємо, якою буде виборча система. Якщо збережеться змішана система — пропорційна + мажоритарна, то тоді, очевидно, слід очікувати, що ті партії, які мають ресурс на місцях, зможуть здобути додаткові мандати. Я думаю, що це, звичайно, БПП, а на сході і півдні — Опоблок.

Ірина Славінська: Згідно з соціологічним опитуванням Центру Разумкова, 20% опитаних не визначилися зі своїм вибором у випадку, якщо б вибори до парламенту пройшли найближчим часом. Невже 20% українців робитимуть рішення в останній момент?

Олексій Гарань: Я думаю, тут немає нічого дивного. Я навіть думаю, що ця цифра не така велика, ми маємо опитування, де 50% або не йде на вибори, або не визначена з тим, як вона проголосує. І це практика не тільки України, але й багатьох інших країн. Частина людей і не слідкує за політичними подіями, і це добре. Адже в нас це перетворилося на спорт, коли люди сидять в ток-шоу, і я знаю людей, в яких постійно включені інформаційні канали. В мене як у політолога їде дах, коли я починаю цілий день слухати інформаційні канали.

Тому тут, я думаю, немає нічого дивного, що велика кількість людей ще не визначилися з вибором. Інша річ — коли буде оголошена виборча кампанія, тоді люди будуть визначатися, і то дуже часто люди роблять вибір в останній день. Тому цей день і оголошений днем тиші.

Якщо Вакарчук вирішить йти в кампанію, то він не буде кандидатом-спойлером, що відтягує голоси, а буде намагатися перемогти

Євгенія Гончарук: Наскільки ймовірна поява нових імен? Багато хто в цьому контексті згадує Вакарчука.

Олексій Гарань: Коли ми говоримо про нові прізвища, то в першу чергу думаємо про президентську кампанію, адже для того, щоб створити політичну силу, потрібен час та ресурс. Вакарчук є гіпотетичний кандидат, тобто людина, яка могла б взяти голоси тих, хто вважає, що потрібно йти вперед до Європи і робити це радикальніше. І президентське опитування показало — Вакарчук на четвертому місці. Це говорить про те, що, якщо Вакарчук вирішить йти в кампанію, то він не буде кандидатом-спойлером, що відтягує голоси, а буде намагатися перемогти. Але в нього є проблема в тому, що він в політиці є недосвідченою людиною, він ніколи не займав виборних посад, окрім невеликого періоду, коли він був депутатом від «Нашої країни», а потім склав мандат, сказавши, що йому це все не подобається. І це можна, до речі, оцінити.

Отже, якщо і говоримо про людину типу Вакарчука, то стає питання про програму, про команду, про кваліфікацію і компетентність. Ми це бачили на прикладі Кличка.

Ірина Славінська: Який би олігарх міг профінансувати нове обличчя?

Олексій Гарань: А чому одразу олігарх? Я б тут казав про доступ до каналів і до ЗМІ. Я думаю, що наші олігархічні власники каналів все-таки звикли розкладати яйця в різні кошики. Тому цілком можливо, що якомусь, умовно кажучи, третьому кандидату дали б доступ до ЗМІ. Та й не завжди і це є вирішальним. Якби ми говорили тільки про гроші і доступ до ЗМІ, то Ющенко в 2004-му році ніколи б не переміг. Він мав програти, але він виграв, тому що люди підтримали. Тому якщо грамотно побудована кампанія і якщо кандидат відповідає суспільному запиту, він може показати високий результат і без всіх тих компонентів, які я назвав.