Рішення міжнародного суду по Ратко Младичу є знаковим і останнім — правниця

З правницею-міжнародницею Ольгою Буткевич говоримо про рішення Міжнародного трибуналу по колишній Югославії. Він засудив Ратко Младича до довічного ув’язнення, визнавши його винним у геноциді боснійців.

Ірина Славінська: Наскільки несподіваним є це рішення суду, як довго до цього йшло?

Ольга Буткевич: Рішення не є несподіваним, але безумовно воно є знаковим. Ратко Младич отримав пожиттєвий строк ув’язнення, і це є важливо. Але вже раніше були вироки міжнародного кримінального суду по колишній Югославії, які засуджували до таких термінів осіб, винних у скоєнні воєнного злочинів. Але знаковим це рішення є тому, що, по-перше, є фактично останнім рішенням даного суду, і завершує собою діяльність цієї установи. По друге, саме цей фігурант лишався найбільш небезпечним воєнним злочинцем, саме йому приписують, те, що було доведено: це різанина в Сребрениці, де проходили етнічні чистки боснійського населення, загинуло понад 7500 тисяч людей, і це облога Сараєво, в результаті якої загинуло понад 10000 осіб, переважно цивільних.

В даному випадку це рішення та інші мають величезне значення для всі країн, не лише країн колишньої Югославії. Кожного разу, коли відбуваються подібні злочини, виникає питання: а чи є це міжнародне право, чи воно ефективне? Так от діяльність таких установ, доводить. Що міжнародне право діє, нехай не відразу, нехай через десятиліття.

Ірина Славінська: Ратко Младич 14 років переховувався, в 2011 році його було заарештовано, цей судовий процес тривав 5 років, він почався в 2012 році. Кількість заслуханих свідків понад 500, цифри абсолютно неймовірні.

Ольга Буткевич: Так, і тут треба ще додати. Власне сама унікальність і свого часу феноменальність цього органу, його називають першим після Нюрнбергу, тому що він був першим судовим органом, створеним спеціально для розслідувань злочинів проти людяності, органом, який розглядає конкретну справу, в даному випадку Югославії. Це перший суд кримінальний, який не є судом переможця над переможеним. Це не є суд, в якому чи обвинувачі чи судді представляють сторону переможця. Найтриваліший період головою цього суду був американець Теодор Мерон, суддями і стороною обвинувачення були також громадяни інших держав, не пов’язаних з конфліктом.