Росія використовує «совковий» метод – "Перемога понад усе", — Щербачов

Сьогодні окрім золотої медалі ми отримали ще й бронзову.

Ірина Соломко: Поділіться вашими враженнями від того, як Україна виступає на Олімпійських іграх. Чи будуть в нас ще перемоги, на вашу думку?

Валентин Щербачов: Я сподіваюсь на це, адже попереду в нас ще Резитдінова та веслування. Але треба бути реалістами, бо про що можна говорити, коли ми до Олімпіади готуємося ривками і напередодні, буквально, за рік.

Про які наші здобутки можна говорити, якщо Україна до Олімпіади готується ривками і в останній момент?

Потрібно ще врахувати, що суддівство на Олімпіаді бажає бути кращим, і судять в бік країн, сильніших політично. Це було з Верняєвим у багатоборстві, коли японського спортсмена буквально підтягували на ці десяті балу, щоб Олег лишився другим.

Василь Шандро: Чи є якісь важелі, які б допомогли притягнути суддів до відповідальності, наприклад, у ситуації з Беленюком?

Валентин Щербачов: Є правила, за якими невдоволена команда може одразу подавати протест, за який, правда, потрібно платити гроші, а у нас, мабуть, про це не подумали.

Якби цей протест було подано і передивились перший етап цього поєдинку, то Беленюк був би в зовсім іншому стані.

Василь Шандро: Чи можна говорити, що на цій Олімпіаді якісь рішення є політично вмотивовані? І що ви думаєте про ті дружні обійми зі спортсменами, які викликали хвилю обурення у соцмережах?

В Ріо видно неозброєним оком, наскільки в Олімпійські ігри замішана політика.

Валентин Щербачов: На жаль, тут політика дійсно дуже замішена, і в Ріо це видно неозброєним оком. Хоча не слід було б так замішувати спорт на політиці. Але ми не маємо функціонерів у вищих органах різних Федерацій. Якщо у фехтуванні мільярдер Усманов має вплив — він президент міжнародної Федерації, то одразу арбітр у фіналі вже почав судити в один бік.

Щодо обіймів — спортсмени і на зборах, і на змаганнях один з одним спілкуються. Установка не спілкуватися з російськими ЗМІ виконується, але не здоровкатися зі своїми друзями та не обніматися після перемог вони не можуть.

Василь Шандро: Цього можна було уникнути? Все ж таки це показують світові ЗМІ, і складається двояке враження: з одного боку ми говоримо, що в нас війна з Росією, з іншого — публічне братання.

Валентин Щербачов: В спорті хлопці і дівчата живуть своїм життям, своїми досягненнями. Тому з ними треба проводити роз’яснювальну роботу хоча б 15 хвилин на тиждень, давати їм читати газети, щоб не було вузької зацікавленості лише в своєму виді спорту. У Радянському союзі детально працювали з кожним, проводили ідеологічну обробку.

Ірина Соломко: Для Росії Олімпійські ігри — більше, ніж спорт, це величезна політика. Вони завжди хочуть бути першими, але цього року їм, напевно, це не вдасться, тому що багато спортсменів не поїхало на змагання через допінговий скандал.

Валентин Щербачов: Росія живе ще за «совковим» принципом — «перемога понад усе». Зараз так не вийде через обмежену кількість спортсменів на змаганнях, але у інших видах спорту, що лишилися для них в Олімпійській програмі, іде робота з суддями. Побачите, що буде в художній гімнастиці.

Є враження, що Росія впливає на суддів. Побачите, що буде в художній гімнастиці.

Ірина Соломко: Те, що спорт стає великою політикою — це об’єктивна реальність, до якої ми маємо призвичаїтись, чи треба щось міняти?

Валентин Щербачов: Безумовно, треба міняти. Брати до уваги можна лише чесні перемоги та поразки, все інше треба лишати за бортом. Якщо всі спортивні міжнародні організації та федерації не візьмуться за це питання, то комерціалізація та політизація спорту стане на заваді чесній спортивній боротьбі. І який тоді сенс матимуть Олімпійські ігри?