Що таке традиційне українське килимарство?
В Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві у постійній експозиції представлені різні українські килими, починаючи з килимів XVIII сторіччя
Ведучі
Василь Шандро
Гостi
Ксенія Башуцька
Про традиційне українське килимарство розкаже дослідниця, старша наукова співробітниця Національного музею українського народного декоративного мистецтва Ксенія Башуцька.
Ксенія Башуцька: Наша колекція почала збиратися ще наприкінці ХІХ. Як раз на той час організовується багато експедицій в різні регіони України, і найперші зразки надійшли саме з тих експедицій. Потім велика кількість килимів надійшла від приватних осіб, це і Терещенки-Ханенки, які іноді надавали речі зі своїх колекцій до музею. Звичайно, і в радянський період ХХ століття Міністерство культури організовували експедиції в різні області України.
Василь Шандро: Якась є цифра?
Ксенія Башуцька: На сьогодні це приблизно 1200 килимів.
Василь Шандро: Що взагалі таке – традиційний український килим?
Ксенія Башуцька: Взагалі, килим – це певний виріб з вовни. Це річ, яка використовувалася в побуті як утеплення житла – підлоги, стін тощо. Виткані вони за спеціальною технікою ткацтва.
Василь Шандро: Окрім утилітарного використання, це ще була і статусна річ?
Ксенія Башуцька: Так, килим використовували не тільки в житлах, ними були устелені церкви і панські палаци.
Василь Шандро: Який килим у вашій колекції найбільший?
Ксенія Башуцька: Це килим 1970-го року, і називається він «Пісня про Леніна». Його розмір п’ять на шість метрів. Він виготовлений був у Полтавській області.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.