Скандал довкола МОЗ: хто і чому викривлює інформацію про державні закупівлі ліків?

У студії «Громадського радіо» — співзасновниця благодійного фонду «Таблеточки» Ірина Литовченко.

Любомир Ференс: В чому проблема? Чому «стара гвардія», яку захищає Борис Тодуров, не хоче відходити від закупівель ліків? Наразі закупівлею ліків займаються міжнародні організації, які б мали ліквідувати корупцію у цій сфері.

Ірина Литовченко: Державні закупівлі у 2017 році сягатимуть 5 мільярдів гривень. До цього ми мали 3 мільярда гривень. Тобто це дуже великі суми.

Андрій Куликов: Це пов’язано зі зростанням цін чи зростанням обсягів закупівель?

Ірина Литовченко: Це і зростання цін, і зростання потреб. Потреби, про які всі говорять, визначають самі медики, які зараз є стороною конфлікту. Ніхто реально не веде статистику захворювань, ніхто не замовляє ліки відповідно до протоколів і кількості хворих. Ліки сьогодні замовляються на побажання обласних спеціалістів, головних лікарів.

Любомир Ференс: Немає якогось органу, який контролює ці процеси?

Ірина Литовченко: На сьогодні ніхто цим не займається. Це та робота, до якої зараз переходить МОЗ. І це те, через що почався конфлікт. Це не просто особистий конфлікт між Тодуровим і Уляною Супрун. Це конфлікт між корифеями медичного сектору і реформаторами. На захист Тодурова стали відомі онкологи, хірурги та інші лікарі, які до цього роками визначали, що буде закуповуватись на державні кошти.

Любомир Ференс: Чому для «старої гвардії» так важливо визначати, що буде закуповуватись на державні кошти?

Ірина Литовченко: Онкологічний бюджет на дітей у 2016 році складав 350 мільйонів. У 2017 році це буде понад 500 мільйонів. 40% цих коштів витрачаються на протигрибкові препарати, а не на хіміотерапію. З цих протигрибкових препаратів 10% бюджету йде тільки на 1 препарат. Кожен регіон визначає, які замовляти препарати. Деякі регіони взагалі не замовляють базові препарати. Натомість вони замовляють дуже дорогі препарати. Потім до нас звертаються пацієнти з обласних онкоцентрів і кажуть, що в них немає такого препарату. А його просто не замовили.

Любомир Ференс: Чому?

Ірина Литовченко: Тому що інший фармацевтичний виробник зайшов до обласного фахівця і запропонував йому замовити його препарати і отримати від цього певний зиск.

У нас в державі є такий інститут — головні позаштатні спеціалісти Міністерства охорони здоров’я. Саме ці лікарі визначають, що буде закуповуватися.

Любомир Ференс: Через те, що препарати йдуть в центр, на місцях їх немає. Як з цієї ситуації виходять лікарі на місцях?

Ірина Литовченко: Вони просять батьків купувати ці препарати самостійно, або батьки звертаються за допомогою до благодійних фондів. Завдяки тому, що до нас звертаються пацієнти, ми і побачили цю величезну різницю. Наприклад, ти знаєш, що на рік потрібно 11 тисяч якогось препарату, а його замовили 3 тисячі. За рештою до тебе приходять пацієнти.

Андрій Куликов: Потребу у якій кількості препаратів вам вдається покрити?

Ірина Литовченко: В минулому році на медикаменти ми витратили майже 20 мільйонів гривень. Державний бюджет — 350 мільйонів. Тобто ми майже добили 10% держбюджету. Ми не вважаємо, що це нормально, адже гроші в бюджеті є, просто їх неправильно перерозподіляють між препаратами. Те, що не встигають використати, потім списують.

Любомир Ференс: У 2015 році представникам громадськості, зокрема фонду «Таблеточки», вдалося потрапити до робочих груп і роздивитися процеси, що відбуваються за дверима міністерських комітетів. Сторона конфлікту, яку зараз очолює Борис Тодуров, звинуватила міжнародну організацію Crown Agents у халатності та марному витрачанні коштів на непотрібні ліки. Що ви думаєте з цього приводу?

Ірина Литовченко: Наш фонд працював з організацію Crown Agents. У 2015 році вони відповідали за закупівлю ліків для онкохворих. Цей процес відбувався вперше, тому були певні проблеми і з боку міжнародної організації, і з боку МОЗ. Говорять, що ліки закупили неправильно. Це виключно помилка робочої групи і української сторони.

Любомир Ференс: Мова йде про Фосфоміцин та Метотрексат?

Ірина Литовченко: Так. Чому це сталося? Це просто технічна помилка, коли секретар вказав неправильне дозування.

Любомир Ференс: В Міністерстві охорони здоров’я України секретар може вказати неправильне дозування?

Ірина Литовченко: На жаль, так.

Любомир Ференс: Як це вплинуло на закупівлю?

Ірина Литовченко: Формується перелік, в ньому є 167 позицій по онкології. По кожній позиції вказується діюча речовина, дозування і форма випуску. Цей перелік формується, до нього вносяться пропозиції і робоча група за них голосує. Після того цей список передруковується багато разів, а потім його передають в Кабмін для того, щоб зробити постанову Кабінету міністрів. На кожному з цих етапів хтось щось може додати. Там постійно виникають технічні помилки.

Як працює міжнародна організація? Є контракт, є додаток до контракту — технічне завдання. В технічному завданні написано, що потрібно купити Фосфоміцин в дозуванні 3 грами. Потім виявляється, що препарат потрібно було купити не в дозуванні 3 грами, а в дозуванні 2 грами. Через такі помилки закупили кілька не тих препаратів, які були потрібні. Але це не є відповідальністю міжнародної організації. Це відповідальність робочої групи МОЗ.

Любомир Ференс: І це було доведено?

Ірина Литовченко: Так. Під цим неправильним дозуванням стоять підписи медиків і мій підпис в тому числі. Для нас з колегами по громадському сектору це був перший досвід роботи в робочій групі. Тоді я не знала про дозування і не розуміла, яка різниця — 1 грам чи 2 грами.

Любомир Ференс: А яка різниця?

Ірина Литовченко: У 3-грамовому дозуванні використовується інша форма випуску і препарат вже не можна вводити онкохворим дітям. Його можна вводити тільки після 12 років. Що стосується Метотрексату, там не було уточнено, яка має бути форма введення. Там дуже складна інтратекальна форма введення. Йдеться про введення препарату безпосередньо у спинний мозок. Цього не зазначили у технічному завданні і тому купили Метотрексат для внутрішньовенного ведення.

Любомир Ференс: Це груба помилка? Що на це відповіли лікарі?

Ірина Литовченко: Це дуже груба помилка. Лікарі сказали, що міжнародна організація закупила не те. Їх підтримали депутати і колеги. Насправді ж міжнародна організація закупила ті ліки, які її попросили закупити.