Скоро в кінотеатрах перед фільмами показуватимуть український короткий метр

У студії «Громадського радіо» — ініціатор конкурсу кіносценаріїв «Своє кіно» Андрій Різоль.

Андрій Куликов: Що ви вкладаєте в поняття «Своє кіно»?

Андрій Різоль: Сенс закладений в назві. У 2015 році українське кіно в українських кінотеатрах бачили півмільйона людей. Не тому що його не хочуть бачити, його просто мало виробляється. Ми думали, яким чином можна збільшити кількість українського глядача в українських кінотеатрах. Ця ідея виникла у діалозі з однією мережею кінотеатрів. Мова йшла про те, що якби в нас був якісний короткий метр — не ролик, а мікрофільм до 3 хвилин, то його б з радістю ставили перед основним фільмом в кінотеатрі.

Конкурс сценаріїв «Своє кіно» зосереджений на цікавих кінематографічних ідеях, які можна викласти стисло. Це дуже складна задача. Це дуже цікава і амбітна ідея. Але поки що в нас все йде за планом.

Андрій Куликов: На якому етапі ви вже знаходитесь?

Андрій Різоль: 10 листопада ми запустили конкурс. Конкурс є першим етапом проекту. В рамках конкурсу має бути обрано 20 найкращих фільмів, і ми відразу підемо в виробництво. З осені 2017 року ми вже йдемо в кінотеатри, а потім на телеканали. Зараз завершився перший тур конкурсу. На конкурс надіслали 501 роботу з 76 містечок і міст України. Нам писали з усіх регіонів. Цікава пропорція професіоналів і непрофесіоналів. 66% — це люди, які не є кінематографістами за фахом.

Анастасія Багаліка: Скільки коштуватиме виробництво одного такого короткометражного фільму?

Андрій Різоль: Це залежить від сценарію. В бюджеті проекту на один мікрофільм у нас закладено близько 10 000 доларів.

Андрій Куликов: Чому 20 фільмів?

Андрій Різоль: Проект має з чогось стартувати. Ми зараз намагаємось вийти на цей етап виробництва з тридцятьма фільмами. Це не тільки творчий і кіношний, а й комунікаційний проект. У нас є дуже чіткі теми. Ми шукаємо історії успіху. Ми хочемо моделювати позитивне майбутнє. А для цього через наші фільми потрібно донести певний меседж до широкого глядача. Він не просто має побачити щось цікаве, він має відчути щось, що спонукатиме його до роздумів чи розвитку.

Анастасія Багаліка: Можете навести приклад одного з тих сценаріїв, які у вас вже є?

Андрій Різоль: Таких прикладів дуже багато. І статистика дуже цікава. Якщо з фестивального потоку ти отримуєш 3-5% цікавих ідей, то це вважається успіхом. У нас цей показник більший.

Наведу приклад. Школа. Закінчується навчання. Підлітки вибігають на вулицю. Бачать — пройшов дощ, утворилась велетенська калюжа. Йде дівчина, поруч з нею на візку їде хлопець з інвалідністю. Дівчина підходить до великої калюжі і не знає, як її перейти. Хлопець садовить її на коліна і перекочує через калюжу на візку. Фішка цього сюжету в тому, що не завжди люди, які на перший погляд потребують допомоги, не є самодостатніми. Можливості людини не обмежуються можливостями тіла людини.

Ми хочемо знайти такі сценарії, які спонукають до розвитку. Наш ключовий ресурс — людський капітал. Якщо люди виходять з матриці «мені всі повинні» в матрицю «я можу змінити щось», то відбувається активація людського капіталу. Саме такі люди мріють. Саме у таких людей виникають ідеї. Саме такі люди творять зміни.

Анастасія Багаліка: Ви сказали про те, що фільми показуватимуть не тільки в кінотеатрах, а й на телеканалах. Де саме і коли?

Андрій Різоль: Перша задача проекту — збільшити кількість українського глядача в українських кінотеатрах. Друга задача проекту — створення комунікаційної кампанії еволюційного розвитку суспільства. Фільми — це наші меседжі. За останні 100 років ніхто не вигадав кращої форми демонстрації меседжу, ніж кіно. Є спеціальний цикл. Наприклад, з четверга по четвер фільм йде в кінотеатрах, а на наступний тиждень його на безоплатній основі транслюють телеканали-партнери.

Андрій Куликов: Ви і досі дотримуєтесь думки про те, що найважливішим з мистецтв для нас є кіно. Чому?

Андрій Різоль: Кіно — це магія. Кіно може за дуже стислий час здійснити такі перетворення в світогляді людей, які не вдасться зробити за допомогою інших інструментів.

Андрій Куликов: Якби ви могли подати власний сценарій на цей конкурс, про що був би цей сценарій?

Андрій Різоль: Це був би сценарій про українське кобзарство. Всі говорять про те, що десь зберігається український фолк. Насправді ж це 20-30 людей, які протягом 400 років передають з вуст в уста ці знання. І вони не є попсовиками. Це досить утаємничена річ.

Андрій Куликов: Ще є змога подати заявку на конкурс?

Андрій Різоль: Прийом заявок було закрито 22 січня.

Андрій Куликов: Чи задоволені ви тією музикою, яка зараз лунає в українському кіно?

Андрій Різоль: Задоволений. Останні 4 роки у нас спостерігається якісний підхід до цього. Крім того, зараз українськими гуртами чи композиторами спеціально пишеться музика для українського кіно.

Анастасія Багаліка: За які строки можна було б навернути більшу аудиторію до українського кіна?

Андрій Різоль: Існує 2 шляхи. Один з них — еволюційний. З року в рік в Україні знімають все більше кіна. Зараз у виробництві знаходиться близько 100 українських фільмів. Наш проект «Дивись українське» — інформаційна підтримка цього еволюційного шляху.

Андрій Куликов: Наскільки ви хочете продавати кінцевий продукт?

Андрій Різоль: Це соціальний проект. Заробляти ми нічого не будемо.

Андрій Куликов: А звідки тоді гроші?

Андрій Різоль: Це приватна ініціатива, яку підтримали мої партнери і друзі. У нас 3 великих партнери — фонд «Ініціатива заради майбутнього» Ігоря Янковського, «Райффайзен Банк Аваль» і «Baker Tilly». Завтра ми оприлюднимо топ-100 найкращих сценаріїв конкурсу «Своє кіно». В широкому журі враховані всі еволюційні ланки кінопродукту. Тобто там є творці, промоутери, демонстратори, митці і представники соціально відповідального бізнесу.