Спогади про гетьманівну Олену Отт-Скоропадську. Частина 1

Секрет її молодості, фантастичної пам’яті та здорового глузду – це цікавість до всього навколо неї. Особливо до людей – Юлія Седик

Ведучі

Кирило Лукеренко

Гостi

Юлія Седик

Спогади про гетьманівну Олену Отт-Скоропадську. Частина 1
https://static.hromadske.radio/2018/08/sedyk.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/08/sedyk.mp3
Спогади про гетьманівну Олену Отт-Скоропадську. Частина 1
0:00
/
0:00

Говоримо з юристкою Юлією Седик, яка добре особисто знала доньку останнього гетьмана України Павла Скоропадського Олену Отт-Скоропадську.

Кирило Лукеренко: Який запис у вашому щоденнику супроводжує зустріч із Оленою Отт-Скоропадською?

Юлія Седик: Зустріч з пані Оленою запамяталася тим, що вона дозволила всім дівчатам скористатися її душем. Тобто ми подорожували, ночували, де доведеться, звичайно, не на вулиці, а в місцях, які зараз називаються хостели і таке інше. Отже пані Олена була знана для деяких із нашої групи, особливо для студентів та викладачів істориків. І вони вже знали, куди вони їдуть і з ким зустрінуться, а для мене це була несподіванка. Ми зайшли в будиночок пані Олени, пана Людвіга і вона була дуже вражена тому, що вона чекала 5 – 6 людей, а тут приходимо ми, напевно, чоловік 40. Вона завжди потім розповідала, що коли вона зрозуміла, що буде 40 людей, а вона варила зупу на 5 – 6 чоловік, то просто додала води. Вона спраді зробила наш день на той момент – це була оаза світла, смачної їжі, любові, душу!

Вона до всіх добре ставилась, спілкувалась із науковцями, академіками, художниками, студентами і Україна була їй дуже цікава.

Кирило Лукеренко: Що ви чули від неї? Які були враження від спілкування? Яка була ця жінка?

Юлія Седик: У мене була нагода спілкуватися з нею не тільки того дня – мені пощастило спілкуватися з нею і наступні більше 20 років. Пощастило спілкуватися з нею дуже тісно – вона запрошувала мене відвідати її родину. Пані Олена казала, що на Золотому березі вони опинились випадково, бо цей будиночок залишила їм у спадок тітонька Людвіга, хоча для мене цей будинок виглядав надзвичайно органічно у поєднанні з їхнім побутом, настроєм, стилем життя, гарденією, яка заросла частину будинку. Якогось літнього дня вже кілька років потому ми сиділи пили каву з круасанами в будинку сусідньої громади і вона могла пити каву, по-тихеньку відламувати шматочок круасану і з задоволенням його їсти, бо вона весь час собі таке забороняла, але їла. А потім подивитись на сусідній столик і тихенько мені сказати: “Подивіться на отих баб – вони десь такі старі, як я, але ще ширші за мене”, а потім так хитро усміхнутися і ти розумієш, що все, що вона говорить дуже позитивне. Вона до всіх добре ставилась, спілкувалась із науковцями, академіками, художниками, студентами і Україна була їй дуже цікава. І до цих якостей, як почуття гумору, лояльності, толерантності, любові до людей, я б додала те, що, можливо, визначило її загадку вічної молодості. Коли ми познайомились їй було 73 роки, через пару років ми йшли з нею по вулиці у спеку до ресторану, де вона захотіла замовити святковий обід на День народження свого чоловіка. І от ми йшли, йшли і потім мене вразило, що ми прийшли у сусіднє місто. В жоден момент свого життя я не могла співставити пані Олену з якимось конкретним віком. Щоб повернутись назад, ми проїхали 2 зупинки потягом. Тобто, ви можете собі уявити її бадьорість? Тобто секрет її молодості, фантастичної пам’яті та здорового глузду – це цікавість до всього навколо неї. Особливо до людей.

Повну версії розмову слухайте у прикріпленому звуковому файлі.

Другу частину розмови з Юлією Седик слухайте і читайте на нашому сайті.