Сталий розвиток для дітей з 3-х років вже у 600 садочках України, — Пометун

Про сталий розвиток і виховання дітей розповідають авторки програми «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку» членкиня-кореспондентка НАПН України, докторка педагогічних наук Олена Пометун і докторка педагогічних наук Наталія Гавриш.

В студії працюють журналісти «Громадського радіо» Євген Павлюковський та Любомир Ференс.

Євген Павлюковський: Розкажіть про програму «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку», де вона вже впроваджена?

Олена Пометун: Програма розпочалась майже чотири роки тому, і сьогодні впроваджена вже більше, ніж у 600 дитячих садочках України. Програма розроблялись в рамках українсько-шведського проекту, який охоплює і школи, і дошкільні заклади.

Суть цієї програми — оволодіння дітьми життєвими навичками: екодружність, гармонізація здоров’я, соціальне оточення.

Євген Павлюковський: З якого віку діти можуть брати участь в програмі?

Олена Пометун: Ми починаємо з трьох років, також маємо програму для п’ятирічних, і зараз розроблюємо для чотирьохрічних.

Любомир Ференс: Чим ця програма відрізняється від тієї, за якою дітей в дитсадках виховували раніше?

Наталія Гавриш: Справа в тому, що цілісної програми в Україні не було. Звісно, раніше передбачалось формування і соціальних навичок, і екологічних, але такої комплексної і націленої програми не було. Тому вона перша, і порівнювати її з тим, що було раніше, не можна.

Євген Павлюковський: Що таке сталий розвиток? Які конкретні навички отримують діти?

Олена Пометун: Поняття сталого розвитку — це цілий напрям освіти, який передбачає формування у людей такої моделі поведінки, яка дозволяє, не знижуючи сьогоднішній рівень життя, дбати про наступні покоління. Сьогодні ми живемо залізаючи в карман не те щоб нашим дітям, а онукам.

Світло потрібно вимикати, коли воно не використовується, воду теж. Треба обережно ставитись до навколишнього середовища, не забруднювати його.

Євген Павлюковський: Тобто це екологічне виховання?

Олена Пометун: Так, але й не тільки. Сталий розвиток — це дії, які направлені не тільки до природи, але й до свого оточення, людей. Там є економічна, екологічна і соціальна складові. Кожна — це сукупність дуже простих навичок.

Наталія Гавриш: Ми починаємо цю роботу з дуже маленьких дітей, і через них намагаємося достукатися і до батьків. Наприклад, соціальні навички вітатися, просити або надавати допомогу, дякувати за щось. Багато проблем в нашому світі виникає якраз через те, що у багатьох людей ці елементарні навички відсутні.

За більше, ніж три роки існування програми ми вже бачимо результат — діти пропонують батькам вимикати світло, коли воно непотрібне, рятують воду, щоб вона не витікала потоком. Дійсно, через дітей, які можуть це все щиро приймати, ми впливаємо і на дорослих.

Любомир Ференс: Як це виглядає на практиці? Як навчити дошкільнят сталому розвитку?

Олена Пометун: Там є частина інформування, яке відбувається через сценізацію, ляльковий театр. Доноситься якась ідея — ті самі привітання, або як мити руки, щоб економити воду. Потім ми інформуємо батьків, що ці два тижні ми думаємо про те як економити воду. Ми весь час тренуємось.

Євген Павлюковський: Як вдалось запровадити програму «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку» в таку велику кількість садочків? Що робити батькам, які хочуть, щоб вона почала діяти і в їхньому садочку?

Олена Пометун: Це перша програма європейського рівня і якості, садочок сприймається як середовище освіти, а не «камерою схову». Тому вона швидко набирає популярності. Ми робимо все, щоб вона якомога швидше поширювалась.

Сьогодні у нас буде зустріч з великою кількістю дитячих садочків, які хочуть приєднатись. Анонси таких зустрічей є нашому сайті і фейсбуці.

Євген Павлюковський: Програма вже діє кілька років — які відгуки батьків, дітей?

Олена Пометун: Я працюю в освітній сфері все життя. І це єдина інновація, коли ми отримуємо 100% позитивних відгуків від батьків. Десь 80% кажуть, що теж хотіли би отримувати додаткові знання зі сталого розвитку.

Принцип цієї програми відрізняється від попередніх систем — нам потрібні свідомі люди, а не обізнані.