Катерина Шуневич, юристка та членкиня Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем», розказала про насильство над дітьми та як захистити їх у суді.
Катерина Шуневич: Мені складно сказати, чому конвенція досі не ратифікована. Можливо, тут є і політичні причини. Маємо надію, що у цьому році Стамбульську конвенцію ратифікують. Суди, коли виносять рішення, завжди використовують національне законодавство. На основі дослідження, яке ми проводили, вони можуть посилатись і на Стамбульську конвенцію. Посилатись для того, аби пояснити, яким чином були порушені права, яким чином ідентифікувати, чи дійсно було домашнє насильство на практиці. Ця ситуація стосується і дітей-свідків насильства. Стамбульська конвенція пропонує, щоб діти-очевидці домашнього насильства вважалися потерпілими.
У національній практиці ми маємо таку проблему, що правоохоронні органи не ідентифікують дітей, які спостерігали це домашнє насильство, як потерпілих. Їх зазначають інколи лише як свідків. Результати показують, що лише у 15% справах дитину ідентифікують як потерпілу від домашнього насильства. У 70% винним за домашнє насильство виписують штраф. Сума штрафу є мінімальною і зазвичай навіть менша за судові витрати постраждалої від домашнього насильства особи. Це не вихід і не допомагає запобігти насильству. Вирішенням було б направлення кривдників на корекційні програми, які пропонує Стамбульська конвенція. Як показує практика, це не є популярним рішенням, яке б використовували органи державної влади.
Дискусія: Діти свідки = діти постраждалі
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
0