Три роки тому провалилася спроба проголосити «Одеську народну республіку»
3 березня 2014 року на сесії Одеської обласної ради провалилася ухвала щодо створення так званої «Одеської народної республіки»
На зв’язку зі студією Громадського радіо екс-заступниця голови Одеської ОДА (у 2014 році) Зоя Казанжи.
Дмитро Тузов: Чи відбуваються сьогодні в Одесі якісь заходи, пов’язані з подіями на початку весни 2014 року, чи про це взагалі забули?
Зоя Казанжи: Про це важко забути. Насправді, сьогодні таких важливих заходів з приводу згадки про цю подію не відбувається, окрім однієї. Наскільки я знаю, сьогодні в Одесі намічено пікет під облдержадміністрацією з приводу непрозорості конкурсу на посаду першого заступника голови Одеської ода. І йдеться зокрема про міліціонера Терещука (Олександр Терещук — колишній керівник київської міліції — ред.), який начебто виграв конкурс.
І ми, звісно, користуємось інтернетом, і сьогодні згадуємо про події трирічної давності.
Наталя Соколенко: Чи притягнуто до відповідальності тих людей, які агітували за «Одеську народну республіку»?
Зоя Казанжи: Ні, не притягнуто, але такі кримінальні справи порушені, вони стосуються Антона Давідченка (організатор проросійських мітингів в Одесі у березні 2014 року — ред.), але поки ніхто до відповідальності не притягнутий. Ви ж знаєте, всі, хто був причетний, втекли і зараз знаходяться на території Російської Федерації.
Дмитро Тузов: Люди, які запідозрені у спробі порушення конституційного ладу — чи залишаються такі особи в органах влади?
Зоя Казанжи: Власне, мер Одеси — це людина, яка брала участь у заходах Антимайдану. Знову ж така, досі не досліджена його повна роль, хоча йдеться про фінансування Антимайдану. Потім Микола Скорик (голова Одеської ОДА до 3 березня 2014, нині — народний депутат від «Опоблоку» — ред.), який напряму несе відповідальність за всі події в Одесі 19 лютого, коли безпрецедентна кількість журналістів була просто побита саме через те, що вони журналісти. І 3 березня — це теж повністю його відповідальність. Я працювала в Одеській ОДА — повірте, якщо керівник не захоче, щоб хтось туди зайшов, ніхто не зайде.