У форматі гри юним українцям та українкам покажуть як працює ООН

Що таке гра «Модель ООН» і чим вона корисна юним українцям/українкам?

У студії Громадського радіо – Генеральний Секретар Моделі ООН в ліцеї «Наукова зміна» 17-річна Валерія Рибіцька та учасник Моделі ООН в ліцеї «Наукова зміна» 15-річний Остап Басараб.

Наталя Соколенко: Чому у такому юному віці ви зацікавилися темою ООН?

Валерія Рибіцька: У цих іграх-моделюваннях ми пробуємо себе у ролях представників країн в ООН, моделюємо роботу різних органів Організації. Це цікаво для мене, як представниці небайдужої молоді, – будувати свої варіанти вирішення конкретних проблем суспільства.

Андрій Куликов: Як ви розподіляєте країни?

Валерія Рибіцька: Методом жеребкування. За 2-3 тижні до самої конференції відбувається жеребкування. Команди з різних учбових закладів витягують картку, де зображений прапор країни, яку вони представлятимуть на конференції. Цього разу матимемо 24 країни-учасниці. Буде і Росія. Оскільки вона одна з п’яти постійних членів ООН і в Раді безпеки має право вето. На конференції ми прагнемо створити атмосферу максимально наближену до реальності, тому моделюємо роботу і цієї країни.

Наталя Соколенко: Які завдання потрібно розв’язати під час цієї гри? Що вирішуватиме цього разу?

Остап Басараб: У нашій моделі є декілька комітетів. Кожен з них має свою унікальну тему. Учасники повинні  ґрунтовно підготуватися до гри, щоб знати як себе поводити: коли встати, як читати позицію, як задавати питання і т.п. Кожну конкретну проблему розглядаємо з багатьох сторін. Проводимо і дебати.  

Андрій Куликов: Якою мовою ведуться дебати?

Остап Басараб: Українською. 80% комітету спілкується виключно українською мовою.

Андрій Куликов: Чому не англійською, французькою, китайською чи арабською? Робочими мовами в ООН?

Остап Басараб: Звісно ми знаємо про це. Можемо додавати якусь мову процедурною пропозицією. За це мають проголосувати делегати.

Наталя Соколенко: Юні українці та українки тренуються як воно бути представниками/ представницями ООН,  чи не настав час реформувати ООН? Перезаснувати її або заснувати геть організацію?

Остап Басараб: Ці ігри для того, аби роздивитися існуючі світові проблеми з багатьох сторін, формувати майбутнє України та майбутнє ООН.

Валерія Рибіцька: Головна проблема ООН – більшість органів мають рекомендативний характер. Вони можуть лише рекомендувати країнам що варто зробити задля вирішення певної проблеми. Якщо країна погоджується, що це пріоритетний шлях вирішення, то вона приймає ці пропозиції. В ООН проблема  з правом вето стоїть досить гостро. Французька республіка тричі виносила на голосування питання про відмову від права вето для п’ятірки постійних членів ООН. Але щоразу РФ цю резолюцію ветувала.  Усі інші члени ради, в тому числі і КНР, проголосували «за» цю відмову.

Андрій Куликов: Щоб якомога детальніше відтворити атмосферу потрібно, очевидно, моделювати не лише комітети і їхню роботу, а й те середовище у якому працює ООН. Де в Києві ви будете це робити?

Валерія Рибіцька: Ми підлаштовуємо наш ліцей на Позняках під офіс ООН. Будемо і прапори на щоглах здіймати, все згідно правил. На моделі представимо 6 комітетів: Рада Безпеки, Рада з прав людини, Комітет з питань роззброєння та міжнародної безпеки, Економічна та соціальна рада, Дитячий фонд ООН та Комітет з попередження злочинності та кримінального правосуддя.

Наталя Соколенко: Які практичні наслідки цієї гри? Маєте якісь рекомендації для, наприклад, МЗС України?

Остап Басараб: Велика перевага цієї гри – після неї ти краще розумієшся у політичній ситуації світу.

Наталя Соколенко: Ви хотіли б працювати в ООН? Якщо так, то чому?

Валерія Рибіцька: У майбутньому я не планую пов’язувати своє життя  з дипломатією, швидше б хотіла займатися журналістикою, соціальною діяльністю. Що важливо: участь у цій грі допомагає розвиватися всебічно: можна удосконалити ораторські здібності, дипломатичні навички, лідерські якості.

Остап Басараб: Ні. Головна мета моєї участі  у цій грі – здобуття якомога більшої кількості інформації, якою я зможу вільно оперувати. Якщо ти розумієш що відбувається у світі і чому це відбувається, орієнтуєшся у політичній ситуації, то, думаю, так і жити легше, і можна прогнозувати деякі події.

Андрій Куликов: Серед 9 головних секретарів ООН, які були і є, досі жодної жінки. Як вам вдалося обійняти свою посаду?

Валерія Рибіцька: Лише наполегливою працею. Я почала брати участь у моделях ООН два роки тому, як делегатка. Працювала, як член секретаріату, на інших моделях. Беру участь у міжнародних конференціях. Думаю, коли людина багато працює і займається тим, що їй подобається, то стать не є проблемою.

Наталя Соколенко: А ви замислювалися над цим фактом: чому тільки чоловіки очолювали ООН?

Валерія Рибіцька: У Раді з прав людини ми моделюємо тему комітету «Фемінізм та його вплив на розвиток прав жінок». На конференції ми співпрацюємо з багатьма організаціями, в тому числі, з Моніторинговою місією ООН, фондом Юнісеф, Посольством Швеції, Організацією з безпеки та співробітництва в Європі

Наталя Соколенко: Через те, що ви залучені до таких проектів, ви відірвані від своїх однолітків? Чи, навпаки, ваші друзі теж готові оперувати складними поняттями і вступати у такі складні ігри, як Модель ООН?

Валерія Рибіцька: Нам пощастило, бо дуже багато ліцеїстів залучені до участі і грі Моделі ООН. Наша молодь дуже освічена. І, власне, коло мого спілкування утворилося саме з тих людей, з якими я познайомилася на Моделях. Дипломатія  – це наука всього нашого життя. Оскільки людина, яка може правильно висловлювати свою думу, йти на поступки, то вона завжди знайде своє місце в житті.