У Києві придушать більшовицький заколот, — реконструктор

Представник військово-історичного клубу «Повстанець» Микола Григоренко розповідає про майбутню реконстукцію.

Євген Павлюковський: Яку саме частину події ви будете реконструювати?

Микола Григоренко: Сьогодні ми хочемо показати киянам та гостям міста переламний момент бою — придушення заколоту більшовиків в Києві. Це той момент, коли майже 5-тисячна армія Муравйова була під Крутами, а Українське вільне козацтво, Українські січові стрільці, Гайдамацький кіш Слобідської України Петлюри переламали ситуацію на користь Української Народної Республіки, дали можливість евакуювати державні органи влади в Житомир і далі на захід, провести переговори з центральними державами, щоб вони визнали УНР і надали військову допомогу. Це були критичні часи для держави.

Едуард Лозовий: Метою більшовицького повстання було оточити будинок Центральної ради і скинути її.

Євген Павлюковський: Давайте окреслимо масштаби дійства. Скільки людей братиме участь?

Микола Григоренко: Пролетарі, котрі засіли на заводі «Арсенал» за підтримки кулемета Максим будуть стримувати наступ українських підрозділів, котрі будуть складатися з січовиків, Галицько-буковинський курінь, та підрозділів Гайдамацького коша Слобідської України Симона Петлюри. Українці будуть наступати за підтримки кулемета Льюїса і гармати.

Едуард Лозовий: Різниця у спорядженні українських частин буде?

Микола Григоренко: Січові стрільці Галицько-буковинський курінь — це військовополонені австрійського війська, котрі були в таборах полонених тут. З них створили підрозділи. Хорунжий Євген Коновалець повів в бій цих січових стрільців. Спорядження було російське. Участь братимуть 15 — 20 людей з кожного боку. Це буде достатньо шумно. Це не маленька кількість. Будуть використовуватися холості набої.

Основна мета — освітня. Ми хочемо змусити людей подумати, залізти в «Вікіпедію», почитати книжки і зрозуміти, чому 99 років тому протягом кількох місяців вирішилася доля держави.

4 січня міністр Порш видав указ про демобілізацію військових частин і скасування всіх офіцерських звань. Триває війна, а український військовий міністр скасовує військо. Персональний конфлікт Винниченка та Петлюри зруйнував можливості, які існували в період ІІІ універсалу.

Євген Павлюковський: Де відбувалися найгарячіші моменти бою у Києві за 7 днів протистояння?

Микола Григоренко: Всі знають про «Арсенал», бій під Крутами. Гаряче було на Подолі, на Шулявці, де знаходилися залізничні ремонтні майстерні, на Софійській площі.

Едуард Лозовий: Розкажіть про реконструкторський рух.

Микола Григоренко: Реконструкторський рух в Україні живий без сприяння держави, а інколи і за протидії. Це хобі. Люди витрачають свій час та іноді немаленькі гроші.

Реконструкція — це інструмент, який дозволяє донести публіці, що таке українське військо.

Євген Павлюковський: Чи багато охочих представляти ворожу Україні сторону?

Микола Григоренко: У кожного свій шлях. Помилково вважати, що людина, яка реконструює підрозділи Червоної армії або Вермахту, є прихильником більшовицької чи нацистської ідеології. Зараз в реконструкторському середовищі таких питань не виникає. Є «представники» тих самих підрозділів Червоної армії, які в 2014 році, пройшовши Майдан, пішли в воєнкомати.