У нас багато запитів зі сходу України і Криму, — заступник директора архіву СБУ

У студії працюють Василина Думан та Едуард Лозовий.

Едуард Лозовий: Хто і що шукає в архівах?

Володимир Бірчак: Доступ відкритий з 9 квітня, коли були прийняті декомуністичні закони. За попередній тиждень до архіву СБУ звернулося 100 громадян. У період Януковича 100 звернень було за квартал.

Це законодавство відкриває доступ до архівів різних структур радянської державної безпеки.

Шукають там різне. Громадянин України, іноземець або особа без громадянства, мають ті самі права і обов’язки щодо архіву, як будь-хто. Тепер не потрібні дозволи від родичів, наукових установ. Ви можете досліджувати ту чи іншу історичну тему або постать.

Єдине, що від вас вимагається — це звернення та документ, що підтверджує особу.

Едуард Лозовий: Більше дослідників, чи людей, які хочуть для себе щось приватно дізнатися?

Володимир Бірчак: У нас є три рівні категорії: люди, що шукають інформацію про родичів, дослідники та соціально-правові запити.

Едуард Лозовий: Коли раніше йшлося про доступ до архівів КДБ, говорили, що цього не варто робити, тому що ті, хто доносив, могли жити поруч. Зараз є ті, хто шукає тих, хто здав?

Володимир Бірчак: У 1990 році був наказ КДБ СРСР 0150, згідно з яким було знищено 80% всіх агентурних матеріалів, які тоді зберігалися в Україні.

Друге — це міф що якщо архіви відкриються, то буде питання зведення рахунків. Це не відповідає дійсності. Відкриті архіви в Польщі, Чехії.

Едуард Лозовий: До вас не зверталися політики, щоб знайти компромат на опонентів?

Володимир Бірчак: До нас може звернутися будь-яка людина. Ви можете дослідити інформацію про будь-якого міністра. Тут не може бути спекуляцій.

Василина Думан: У вас були цікаві історії. Наприклад, дев’яностолітня жіночка знайшла батька.

Володимир Бірчак: Так, це фантастична історія. Казимира Чайковська народилася в Києві, але живе в Сіднеї. Вона шукала батька, який пропав безвісти у 1937 році. Вона приїхала з сином до Києва. Вони почули по ВВС прізвище батька, і просто приїхали. Вони навіть не знали, куди звертатися. Вони звернулися до архіву МВС, їх перенаправили до нас. Вони через два дні відлітали до Австралії. Ми провели оперативно пошук. Ми знайшли інформацію про Юліана Чайковського, батька Казимири Чайковського. Це непересічна особистість. Він пройшов тюрми, російський полон, румунський, польський. Коли він перейшов кордон Польщі та Радянського Союзу, його заарештувало ЧК.

Едуард Лозовий: А те, що робило СБУ в 1990-х роках, у 2000-х, це теж передається в архів?

Володимир Бірчак: Інформація про діяльність СБУ передається до нас у архів, але вона має вітчизняні грифи секретності. Гриф «таємно» надається на 5 років, а потім переглядається. «Цілком таємно» — це 10 років. Найвищий гриф — 30 років. Деяка інформація після певного часу стає не таємною. Це ще передбачено законом про доступ до інформації.

Едуард Лозовий: Події 2013-14 років, під яким грифом вони можуть бути?

Володимир Бірчак: Великий відсоток документів періоду Революції Гідності саме в той період були знищенні. Нищили їх представники СБУ. Цих людей зараз немає в Україні. Вони або в РФ, або на окупованих територіях.

Едуард Лозовий: Чи становлять більшість звернення з Західної України?

Володимир Бірчак: Стосовно того, що переважна більшість запитів іде з Західної України — це черговий міф, який потрібно розвіювати. У нас дуже багато запитів іде зі сходу України, з центральної України, з того самого Криму. Адже дуже багато людей попали в горнило репресій воєнного комунізму, доби «великого терору».

Василина Думан: А як подати запит? Інформація є на сайті?

Володимир Бірчак: Так. На сайті СБУ є розділ Галузевого державного архіву. Там є наша поштова адреса, форма звернення, електронна скринька.