Україна є частиною гри Заходу проти Росії, — німецький режисер

Німецький режисер Лутц Дамбек розповідає про свій новий фільм та проблему маніпуляції у медіа.

Євген Павлюковський: Розкажіть про цю стрічку, яка буде представлена на фестивалі. Про що вона?

Лутц Дамбек: У фільмі йдеться про багато речей, але в центрі уваги проблема, як певний народ має девіантну поведінку, яка відхиляється від загальноприйнятих норм. І йдеться про те, як вилікувати народ від цієї хвороби. Цим питанням займалися американські науковці за дорученням американського уряду. Йдеться саме про німецький народ часів фашизму, тому що саме тоді був надзвичайно високий рівень націоналізму і навіть расизму. Це вважалося хворобою і треба було знайти шляхи, яким чином вилікувати цілий народ від цієї хвороби.

Євген Павлюковський: Тобто йдеться про певну маніпуляцію, яка виникає у зв’язку з впливом медіа чи тут йдеться про якісь ідеї, які домінували і до цього?

Лутц Дамбек: Йдеться не лише про медіа, а й про аналіз, як взагалі можна дійти до такої хвороби. Це 1920-1930 роки, коли з’явилися нові на той час науки, такі як соціологія, психологія, психоаналіз в контексті фрейдистських теорій. Це мало надзвичайно велике значення тоді, і всі сподівалися, що нові науки, а саме їх інструментарій, допоможуть вилікувати суспільство.

Це стосувалося і американського суспільства, яке, по суті, складається з мігрантів. Між ними існує певна напруга, дисонанс, і його необхідно гармонізувати. І тому ця наука через гармонізацію намагається забезпечити суспільний мир на всій території.

По суті, йдеться про період, коли взагалі з’явилось таке поняття як мас-медіа. Вже почали розмірковувати про те, як можна цим впливати на поведінку людей. Були розроблені певні моделі поведінки і тренінгові майданчики, де можна було навчитися певної поведінки або змінити її.

На межі між наукою і медіа вже почалися певні спроби впливати на суспільство, йшлося про взаємний імпорт-експорт, тобто обмін ідеями та методами між наукою та сферою мас-медіа, коли за допомогою певних засобів, таких як шоу чи ігри використовували результати наукових експериментів.

Євген Павлюковський: Що вас наштовхнуло зайнятися цією темою і як ви її досліджували?

Лутц Дамбек: Це сталося через певну випадковість. Я побачив по німецькому телебаченню передачу, де німецькі шоумени розповідали про свої біографії. Один з них згадав, що він свого часу вів ігрове шоу, на західнонімецькому телебаченні, скопійоване з аналогічної американської версії. В цій передачі було вжито певний інструментарій, який, зазвичай, використовується в психіатрії.

І коли його співрозмовник спитав, скільки ж пацієнтів дивилося шоу? Він відповів: «Ціла нація». По суті, це була ціла нація, яка мала психічні розлади, тобто параноїдальна нація. Мені здалося це дуже цікавим. Я почав своє дослідження, по суті, щоб знайти відповідь на запитання, чому саме німецький народ такий параноїдальний. Я звернувся до досліджень і з’ясував, що саме згадані мною американські науковці за дорученням американського уряду дійсно здійснювали дослідження цієї німецької хвороби і шукали засоби для її лікування.

Весь цей комплекс заходів вони назвали «redication», тобто, по суті, необхідно було всю націю перенавчати. Ну і фільм присвячений тому, щоб з’ясувати, звідки походить взагалі ця ідея «redication». Також я розглядаю питання ролі гри загалом, та її спеціальні функції в рамках ігрового шоу.

Це історичний контекст, але ці ідеї, які були покладені в основу цієї методики, саме зараз є надзвичайно актуальними, зважаючи на те, що і сьогодні ми маємо проблему через певне відхилення від західних норм, і існують певні питання, пов’язані з національною державою. Бо на сьогодні питання національної держави вже застаріле. І йдеться вже перехід до транснаціональних форм.

Євген Павлюковський: Наскільки часто сьогодні медіа застосовують маніпуляцію свідомості, на ваш погляд? І як можна з цим боротися?

Лутц Дамбек: Дуже просто. Вимкнути телевізор і радіо. Взагалі робота медіа у формуванні певних моделей поведінки та впровадженні певних ідеалів чи цінностей, може здійснюватись через піддання критиці інших моделей поведінки. Йдеться про формування певної точки зору, і я не можу сказати, що це обов’язково негативний момент. По суті, йдеться про спробу зорієнтувати людей в цих джунглях інформації, у яких ми перебуваємо.

«Оvergame» дає певні історичні дані, які глядач може використати, щоб створити свою власну систему координат і зорієнтуватися в цьому повсякденному феномені.

Євген Павлюковський: Тобто ви не ставите під сумнів доцільність існування самих медіа?

Лутц Дамбек: Я не можу піддавати це сумніву, через те що це певний еволюційний елемент. Це екзистенція медіа, і я не можу припинити цього. Але проблема полягає в тому, що медіа є частиною капіталізму і, таким чином, вони зорієнтовані на прибуток. Через це змінюється сам характер інформації. Коли інформація стає товаром, між ними виникає певне поле напруги. В 60-70 роках було інформацію піддавали критичному аналізу. На сьогодні, мені здається, це прагнення певною мірою вже зникло.

Євген Павлюковський: Ви певний час також досліджували феномен Інтернету. Наскільки в цій сфері як складовій медіа присутня маніпулятивна складова?

Лутц Дамбек: Мій попередній фільм був присвячений саме дослідженню Інтернету. Я досліджував фігуру Теда Качинського. Це громадянин США, який в 60-х роках був причетний до феномену Інтернету. В один чудовий день він вирішив жити в лісі. Він намагався якимось чином зупинити технічний розвиток. Він навіть написав свій маніфест.

Тоді існувала думка, що ідея Інтернету — це повна утопія, яка повинна нібито вирішити проблеми технічної цивілізації. А з’ясувалося, що Інтернет не лише не вирішив ці проблеми, а й навпаки загострив їх. Одна з проблем полягає в тому, що здійснюється певна дематеріалізація людей, сепарація. Вони певною мірою роз’єднуються Але з іншого боку, ми можемо спостерігати за таким феноменом як Майдан чи Арабська весна, тобто нібито саме Інтернет створив можливості для згуртування людей і реалізації певних спільних акцій.

Євген Павлюковський: Що глядач має винести, переглянувши вашу картину?

Лутц Дамбек: Мені важко сказати. Справа в тому, що цей фільм має певну історію. Він досить довгий за тривалістю, але, на мою думку, досить просто структурований і містить в собі великий обсяг інформації.

Я б порадив глядачу не намагатися спочатку зрозуміти чи запам’ятати незчисленні назви шоу чи наукових творів, а насамперед ввімкнути свої почуття, сприймати цей фільм, як дитина. Мені здається, що навіть особливо не володіючи німецькою чи англійською мовами можна чимало зрозуміти вже з тих образів, як там є. Фігури цього фільму багато чого виражають своєю мімікою і тілесною мовою. І мені здається, що вона є зрозумілою для всіх. В цьому фільмі також чимало фрагментів цих ігрових шоу, і вони багато чого розповідають і про медіа, і про США, і про сучасний світ.

Євген Павлюковський: Чи вперше ви в Україні і що вам найбільше тут запам’яталося?

Лутц Дамбек: Я вперше в Україні, але, на жаль, поки дуже короткий термін. Звісно, я чув про Майдан і про сучасну ситуацію. Я бачу тут багато моментів дотику з моїм фільмом. Йдеться про процес формування нації: як з існуючих бажань виникає певна ідентичність. Для мене Україна певною мірою є дослідницькою лабораторією. І щоб скористатися метафорою гри, звісно, Україна є частиною гри Заходу проти Росії.