«БТРи їхали практично по наметах»: Євген Нищук про Революцію гідності

Як починалася Революція гідності

Як розповідає Євген Нищук, 21 листопада тривалий час було днем, коли в дружньому колі згадували події 2004 року. У цю ж дату почалися протести на Майдані Незалежності у 2013-му. За словами діяча, на той момент не було значної віри у можливі зміни, але було бажання показати, що активна частина українського суспільства прагне до євроінтеграції.

«21 листопада я прийшов на Майдан, мене привітали як «голос Майдану», запропонували щось сказати, взяти участь у модерації. Я тоді ще не знав, що це триватиме подальші 90 днів із різним рівнем драматургії. 24 листопада біля стін «Українського Дому» відбулася масштабна хода, яка продемонструвала, зокрема владі, що люди готові боротися за своє європейське майбутнє».

За словами Євгена Нищука, побиття студентів вночі з 29 на 30 листопада змусило взяти участь у протестах навіть тих людей, які раніше не замислювалися про асоціацію з ЄС та політичне життя країни. Приниження людської гідності спонукало приїхати в Київ, вийти на вулиці, каже директор театру. Тоді відбувся «Марш мільйонів» і повною мірою почалася Революція гідності.

Діяч стверджує, що українців, на відміну від росіян, неможливо просто так розігнати й примусити підкоритися. Тодішня влада, керівництво силових структур та їхні «друзі» в Кремлі цього не розуміли, каже Євген Нищук.

«У нас будь-який застосунок сили спричиняє зворотну дію. Коли розриваються гранати, пускають сльозоточивий газ, ми навпаки починаємо збиратися та боротися».

Читайте також: «Якби не було силового втручання, Євромайдан із часом розійшовся б» — боєць батальйону «Да Вінчі»

Про драматичні події Революції гідності

Як пригадує Євген Нищук, коли в ніч на 19 лютого почалася пожежа в Будинку профспілок, багато людей перебувало всередині, хтось опинився заблокований на верхніх поверхах. Пожежна служба не відповідала на виклики, оскільки отримала наказ не їхати гасити вогонь й рятувати людей всередині, каже діяч.

«Тоді послали когось із депутатів, насильно привезли пожежних. Люльку піднімали самі, бо водії, через страх звільнення, боялися це робити, ми розбивали вікна, витягували людей.

БТРи їхали практично по наметах, де залишалися поранені люди, яких звідти витягали. Відбувався наступ «беркутівців», які набойками на взутті били людей по ногах і кістках, я тоді просив, щоб приносили футбольні щитки, аби захистити принаймні людей, які стояли попереду».

Суди над силовиками

З часу Революції гідності в Україні залишилася велика кількість відкритих невирішених справ проти силовиків, які займалися розгоном протестувальників. На думку Євгена Нищука, час, що минув з тих подій, не має значення. Як приклад він наводить Литву, де обвинувачених вдалося засудити через 15 років після подібних подій.

«У нас також триває розгляд цих справ. Не можу розголошувати деталей, але завтра я запрошений на судовий процес над одним із фігурантів. Якщо не помиляюся, заочно, оскільки ця людина втекла. Покарання є дуже важливим, навіть якщо воно заочне, оголошене в будь-який спосіб.

Я не бачив цих людей безпосередньо, але був свідком їхніх дій. Пам’ятаю, як вони тоді знеструмили сам Майдан і світили на нього зверху прожекторами, від Жовтневого палацу, ніби у концтаборі».

Помаранчева революція

За словами Євгена Нищука, Помаранчева революція була одним із ключових етапів, коли українці виривалися з тоталітарної системи. Раніше здавалося, що дії людей не можуть вплинути на те, яку долю для них обере влада, але у 2004 році відбувся важливий протест на захист власного права, каже діяч. Він зазначає, що тоді пройшла й культурна революція.

«Ми запровадили живі виступи артистів, які тоді не відповідали формату телепрограм. Це «Плач Єремії», «Мандри», «Тартак» і багато інших — гурти, які приїжджали виступати наживо на холоді, гріли людей. Виступали вертепи, відбувалося повернення власної ідентичності, намагання зробити українське модним. На жаль, тоді не ввели квот і заборон на російську мову в медіа, на російські продакшени, як це сталося вже в 2014 році».

Євген Нищук говорить, що закликав не думати про розчарування в частині політиків, які не виконали своїх обіцянок. На його думку, відбувалися глибші зміни, тяглість поколінь, адже діти, які захоплювалися Майданом 2004 року, стали через 9 років активними учасниками Революції гідності.

Довідково

21 листопада в Україні відзначається День гідності та Свободи. У цей день в 2004 році в Києві розпочалася Помаранчева революція, а рівно з дев’ять років потому — Революція гідності.

Помаранчева революція розпочалася після масових фальсифікацій на президентських виборах, що призвели до формальної перемоги Віктора Януковича. Протестувальники досягли перевиборів та перемоги Віктора Ющенка.

Євромайдан, що переріс у Революцію гідності, розпочався після відмови тогочасного президента підписувати асоціацію з Євросоюзом. Масштабні акції й протистояння з силовими структурами тривали до 20-х чисел лютого 2014 року. Революція гідності дозволила змінити в Україні владу й переналаштуватися на євроінтеграційний курс. 107 людей загинули протягом подій революції.