Ющенко хибно уявляв, що завдяки Януковичу об'єднає Схід і Захід — Тарас Стецьків

Про початок Помаранчевої революції

Тарас Стецьків: Помаранчева революція почалася 21 листопада в день виборів. На символічному рівні початком можна вважати той момент, коли побудували знамениту сцену. Вона стала сигналом для людей, що ми не збираємося здаватися – ми будемо підраховувати голоси й у разі чого закличемо всіх виходити на вулицю. Без Помаранчевої революції не було б Революції Гідності. Українці вже знали, що робити з владою, бо навчились та підготувались під час попередніх протестів. Помаранчева революція виявилася успішною, але те, що сталося після неї, спричинило потребу в ще одній революції.

Хто заважав реформам

Тарас Стецьків: Я маю переконання, що всі три наші Майдани були успішними. Вони виконали поставлені перед собою завдання. Революція на Граніті призвела до здобуття незалежності. Помаранчева зробила Ющенко президентом, а Революція Гідності розвернула Україну від Росії до Європи.

Проблема полягала в тому, як себе поводила еліта, яку народ привів до влади. Розчарування є саме в цьому пункті. Йдеться про кадрові питання, сміливість та наполегливість у проведенні реформ. На превеликий жаль, ні після 1991 року, ні після 2005 року і навіть після 2014 року післяреволюційна влада не змогла похвалитися великими здобутками. Хоча після Революції Гідності все-таки вдалося зробити достатньо багато. Однак корупція, кумівство та сумнівні кадри залишались елементами державної політики. Поділ сфер впливу, заробляння на різних галузях економіки завдяки владі – це та біда, яку Україна поки ще не змогла подолати.

Хто задавав тон Помаранчевої революції

Тарас Стецьків: Під час підготовки й здійснення Помаранчевої революції динаміку, тон і темп руху однозначно задавали політики. Тут треба розуміти нюанс, що підготовка до протестів відбувалася на тлі підготовки до президентської кампанії 2004 року. Це означало, що була легальна можливість створити штаби по всіх областях і вести передвиборчу агітацію. Ми дуже швидко переконалися в тому, що чесних виборів не буде, тому розвернули виборчу кампанію Віктора Ющенка в процес підготовки до революції. Напевно, це тільки добре говорить про тих політиків, які керували центральним штабом Ющенка. Якби ми тоді не вивели людей на вулиці, не навчили, що мирним масовим протестом без насильства можна здобути перемогу, то революції б не відбулося. Водночас під час Революції Гідності, особливо на початку, громадянське суспільство і прості люди йшли попереду політиків.

Слухайте також: Усі наративи роспропаганди про Майдан, почалися під час Помаранчевої революції — фактчекерка

Чому Помаранчева революція не стала фінальною

Тарас Стецьків: Після перемоги Помаранчевої революції, я думав, що це точно вже фінал і ми отримали історичний шанс швидко дійти до рівня передових країн Європи. І в питанні демократії, і в питанні добробуту, і в питанні геополітичної ваги. Ми були тоді на 100% переконані, що це вже остання революція. Нам у кошмарному сні не могло наснитись, що через вісім неповних місяців отримаємо таке жахливе розчарування, яке в кінцевому підсумку приведе до влади Януковича. А далі виникне потреба у ще одній трагічнішій революції зі значно більшою ціною.

 У Віктора Андрійовича Ющенка, при всіх його безумовних заслугах перед Україною, було дуже персональне відношення до деяких людей. Він мав особисте негативне ставлення до Юлії Тимошенко. Ющенко її демонізував. Я не ідеалізую Тимошенко, однак доходити до таких крайнощів в політиці неможливо.

Натомість він дуже хибно собі уявляв об’єднання Сходу і Заходу – як свою домовленість з Януковичем. Це зовсім було не те, що треба. Ющенку варто було б вести діалог з простими людьми на Донбасі, шукати там лідерів громадської думки. Через постійні атаки Ющенка на Тимошенко і навпаки, Янукович став премʼєром у 2006 році, а потім й президентом. І от чим країна розплатилася через 4 роки.

Що сприяло тому, що Майдан 2004 року був мирним

Тарас Стецьків: Ми винесли великі уроки з невдачі акції «Україна без Кучми», яка закінчилась заворушеннями біля Банкової. Тоді це перелякало суспільство, тому ми декілька років переконували людей, що майбутні протести будуть тільки мирними.

Українці мають величезну здатність до консолідації й об’єднання, коли відчувають реальну небезпеку. Вони у 2004 році відчули, що перемогу Ющенка можуть вкрасти, тому проявили дивовижну здатність до самоорганізації. Це були зовсім незнайомі люди, які не дуже потребували нашого керівництва і вказівок. Це я вам відверто говорю, як один з командирів Майдану. Українці самі блокували Кабмін, ЦВК та Верховний суд. Тоді була солідарність та самоорганізація поєднана з відповідальними діями політиків. Штаб «Нашої України» зміг втримати акції протесту в мирному річищі. Водночас Революція Гідності пішла по зовсім іншій траєкторії, бо Янукович став злішим і нахабнішим, а ще й Росія була більш присутньою.

Читайте також: Як можна буде запобігти новій російській агресії після української перемоги?

Нагадаємо, 21 листопада, в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Його встановили указом президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох важливих подій у новітній історії України — Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. День Гідності та Свободи став своєрідним наступником свята Дня свободи, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 до 2011 року 22 листопада, але був скасований.

«Помаранчева революція» — це акції протесту українських громадян, викликані масовими фальсифікаціями президентських виборів 2004 року на користь провладного кандидата Віктора Януковича. Зазначені події отримали назву за кольором, який використовували прибічники кандидата в президенти Віктора Ющенка й опозиційної партії «Наша Україна». Прибічники ініціювали протести, які проходили не лише на головній площі країни, але й по всіх містах.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі