«Громадське радіо»
Спілкуємося з журналістом телеканалу “ТАК-TV” з Миколаєва Глібом Головченком, якого росіяни звинуватили у підготовці бойовиків для Майдану. В зв’язку з чим Гліб Головченко звернувся з позовом до суду.
Наталя Соколенко: На якій стадії зараз перебуває судовий процес і на що ви сподіваєтеся по його завершенні?
Гліб Головченко: Спочатку ми сміялися з цієї історії і жартували стосовно бойових фламінго. Але не так смішно стало, коли почалася судова тяганина. Виявилося, що за роки незалежності жоден громадянин України не звертався з позовами до каналів РФ, тим більше до “Першого каналу”. Ми стикнулися з тим, що величезна кількість людей, які, як ми мали надію, будуть позиватися разом з нами, не відгукнулися. Українці боялися навіть думати, що з “Першим каналом” РФ можна сперечатися.
Дмитро Тузов: А чого саме боялися?
Гліб Головченко: Це запитання до тих людей. Я думаю, що справа у рабській ментальності. І я думаю, що саме цього боїться Печерський суд. Згідно з законом ця справа мала йти не більше 3 місяців, а ми вже скоро будемо святкувати другу річницю. 18 лютого, мали бути призначені дебати. Але, на жаль, суд знову перервав судовий процес і перемістився до нарадчої кімнати для винесення рішення. Це рішення вже мало бути, але, чомусь, знову оголошено перерву і повернення на стадію дослідження доказів. “Перший канал” тепер вирішив долучити до справи російського журналіста, який виробляв цей сюжет. Хоча ми позивалися до трьох структурних одиниць “Першого каналу” РФ. Ми маємо підозру, що РФ сьогодні створила таку структуру «Першого каналу», яка не може нести відповідальність за будь-яку неправдиво розповсюджену інформацію. Тобто сьогодні Росія може розповсюдити про будь-яку людину в сіті будь-яку інформацію і не нести за це відповідальність.
Дмитро Тузов: Але ж ми маємо прецедент з Німеччиною. Коли росіяни розповіли про зґвалтування дівчинки біженцями. Німці наголосили, що не залишать подібну неправду. Була дуже жорстка реакція німецької сторони.
Гліб Головченко: Саме так повинна була діяти Україна під час війни. Але в Печерському суді ми сьогодні вимушені доводити протилежне. Наші численні звернення до державних структур щодо активної протидії подібній пропаганді, на жаль, не були підтримані.
Дмитро Тузов: А чому ви звернулися саме до печерського суду. Це ж один з найзнаменитіших судів в Україні?
Гліб Головченко: У нас був вибір: судитися в Останкінському суді, за місцем позивача, або у Києві, через контору, яка в Україні представляє інтереси “Першого каналу” РФ – ВАТ “Об’єднання російських каналів в Україні”, яке розташоване на вулиці Шовковичній в Києві. Ми думали, що український суд – кращий за російський, і що справа триватиме максимум місяць.
Дмитро Тузов: Кожен громадянин України, реагуючи на неправдиву інформацію, може подати до суду на джерело цієї інформації. Ви зараз створюєте прецедент. А чи можуть прості громадяни реагувати на неправду, якщо вони її бачать, чують чи читають в ЗМІ, в тому числі російські?
Гліб Головченко: Вони повинні реагувати, адже зараз йде війна. Це повинні робити також і державні органи, які покликані захищати честь і гідність держави. Вони мають подавати приклад того, як треба діяти в такі моменти. Але за 2 роки до нас, на жаль, ніхто не приєднався.