Українська педагогічна спільнота схвалює абсурди, — науковиця

Про проблеми сучасної освіти, а також перспективи її розвитку в майбутньому дискутують Ірина Єгорченко. старша наукова співробітниця Інституту математики НАН України, кандидатка фізико-математичних наук про освіту майбутнього, та Любомира Бурлачук, викладачка Києво-Могилянської бізнес-школи міждисциплінарний курс «Beyond Business: Art and Science for Creative Leaders/ Більше, ніж Бізнес: Мистецтво та Наука для Творчих Лідерів».

В понеділок, 16, травня, о 19.00 у Freud House (вул. Костянтинівська, 21, М. Контрактова площа) відбудеться захід «Освіта Майбутнього» у рамках проекту знань «Інтелектуальні дискусії».

Василь Шандро: Чи у науковців існує поняття про те, як зміниться освіта? Чи передбачаються фундаментальні зміни?

Ірина Єгорченко: Зміни в світі посилюють диференціацію між людьми. Якась частина людей виривається вперед, отримує доступ до передових технологій, інша — дуже сильно відстає. Якщо раніше був стимул вчитись, бо це дасть можливість вирватись в інше середовище, то зараз цього стає все менше.

Любомира Бурлачук: Наразі відбуваються глибокі цивілізаційні зміни. Відбувається криза освіти. Потрібно думати, як ми готуватимемо до майбутнього дітей. Європейська освіта базується на канонах Стародавнього Риму та Греції. В античні часи людей навчали мислити і комунікувати. Виховувались філософи, які могли мислити, висловити щось, а раби все це втілювали.

Василь Шандро: Зараз є запит на людей, що вміють робити щось конкретне. Але хтось вбачає в цьому проблему. Чи це так?

Ірина Єгорченко: Запит на таких людей зменшується, хоча все ще високий. В нашому суспільстві немає ясно визначених цілей щодо освіти. Бо зараз більшість під освітою розуміє лише шматок паперу.

Любомира Бурлачук: Майбутнє буде настільки іншим, що діти будуть без роботи, якщо ми навчатимемо так, як зараз. Ми перейшли від цивілізації книги в цивілізацію медіа. Якщо раніше треба було логічно мислити, то зараз задіяні зовсім інші процеси мислення.

Василь Шандро: Чи відпала потреба запам’ятовувати великі масиви інформації? Адже зараз є інтернет.

Любомира Бурлачук: Раніше школа була побудована на повторенні і запам’ятовуванні. Для мислення важлива пам’ять. Але в тому ж інтернеті потрібно вміти шукати і вміти ставити запитання. Наразі ж ми почали зменшувати рівня знань у школі, тому в учнів немає картинки світу. Звідси відсутність здатності критично мислити.

Василина Думан: Які у вас варіанти виходу із цієї ситуації?

Ірина Єгорченко: В школі все побудоване на пам’яті. Вчителі часто самі не володіють предметом, вони запам’ятовують і відтворюють. Люди, які складають програми, не мають стосунку до освіти. В педагогіці довго був негативний відбір. Педагогічна спільнота схвалює абсурди, наприклад, плагіат дружини Кириленка. Систему освіти визначають люди, які вміють жити лише в системі.

Василь Шандро: Наскільки справедливою є теза про «велику радянську освіту»?

Любомира Бурлачук: В СРСР навчали мисленню через математику і фізику. Давали знання через історію, географію. Була картинка світу, здатність мислити. Також була здатність працювати з абстрактними смислами і вміння читати між рядків. А люди, які вміють так читати, здатні управляти. Їх близько 15%, вони формують демократію.

Наші діти не вміють робити логічні висновки, виникає функціональна неграмотність. Думаю, тепер кількість людей, що вміють мислити, становитиме десь 2%, а це — загроза демократії.