Українська збірна з історичного середньовічного бою у фіналі чемпіонату світу перемогла росіян

Що таке історичний середньовічний бій розкажуть капітан збірної Валерій Вознюк та боєць Євген Пилипенко.

Валерій Вознюк: Історичний середньовічний бій – це офіційно зареєстрований в Україні у 2016-м році вид спорту. Це бойовий вид спорту, де учасники вдягають на себе захисні обладунки, які відповідають приблизно макетам лицарських обладунків XIII-XV сторіччя. Але ці обладунки стилізовані під наші спортивні вимоги. Учасники б’ються в різних категоріях^ від боїв один на один до боїв 5 на 5 і 21 на 21. Збірна Україна перемогла саме в королівській номінації, там де б’ються 21 на 21.

Тетяна Трощинська: Це рукопашний бій чи коні теж використовуються?

Валерій Вознюк: Коні не використовуються, тому що все таки це тварина неконтрольована і ми не можемо передбачити її поведінку. Та її й шкода.

Василь Шандро: Що таке український історичний середньовічний бій? Чи він існує? Чи все ж таки це більше стосується західної Європи?

Валерій Вознюк: Більшість клубів з історичного середньовічного бою в Україні займаються реконструкцією саме європейських обладунків або монгольських. Дехто займається обладунками давньокиївськими, але вони нерозвинені в плані захисту, тому що їхній розвиток припинили десь у XIII сторіччі.

Тетяна Трощинська: Окрім обладунків, ви використовуєте якусь зброю?

Валерій Вознюк: Авжеж, ми використовуємо сталеву незагострену зброю, зазвичай це сокири, мечі або алебарди.

Тетяна Трощинська: Розкажіть про цей чемпіонат в Барселоні.

Валерій Вознюк: Цей чемпіонат називається «Битва націй», він відбувся вже восьмий раз. Перші два рази він відбувався в Хотині в Україні, наступні рази він вже відбувався в Європі. І в цьому році вже було 32 збірні команди, долучилися навіть Китай та Туреччина.

Історичний середньовічний бій – це офіційно зареєстрований в Україні у 2016-м році вид спорту. Це бойовий вид спорту, де учасники вдягають на себе захисні обладунки, які відповідають приблизно макетам лицарських обладунків XIII-XV сторіччя

Василь Шандро: Вони мали свої обладунки?

Валерій Вознюк: Китайці мали свої китайські обладунки, але найрозвиненіші та часто вживані – це європейські обладунки.

Василь Шандро: Що найскладніше було в таких доволі масових боях? Чи всі учасники бою є в однакових обладунках, чи в кожного є своя окрема місія?

Євген Пилипенко: В кожного є своя роль. Можна умовно поділити бій на дві лінії: в першій лінії йдуть щитовики – хлопці, які перші зустрічаються з ворогом, в другій лінії йдуть алебардисти, які озброєні алебардами, великими сокирами, і наносять більше пошкоджень противнику. Для мене найскладніше моральне налаштування, тому що я щитовик. Також є забігаючі – вони проходять через фланги, заходять за спини і починають збивати ворога.

Тетяна Трощинська: Це травматичний вид спорту?

 Валерій Вознюк: Травматичність пропорційна до твого обладунку, тому що, коли ти тільки приходиш в спорт і в тебе поганий обладунок (бо він коштує грошей), то травм може бути більше. Зараз в нас хороші обладунки, тому ми маємо відносно мало травм. Але травми є, як і в будь-якому спорті.

Василь Шандро: Скільки чоловік у команді?

Валерій Вознюк: В збірній України 50 людей, і перше місце закріплено за Владом Зубенком, нашим побратимом з Харкова, який загинув на Майдані. Ми закріпили це місце за ним довічно, щоб він нам допомагав, і ми завжди йшли з ним в бій.

Тетяна Трощинська: З ким ви зустрічались у фіналі?

Валерій Вознюк: З нашим найпринциповішим суперником – збірною Росії. Він принциповий навіть не через всі ці події, що відбуваються останні роки, а через те, що всі 8 років чемпіонату вони займали перше місце, а ми – друге. Тому для нас це була принципова битва, і ніхто з інших збірних не наближався до них так близько, як ми. Ми завжди перемагали всіх інших, але завжди програвали саме Росії.

Ми завжди перемагали всіх інших, але завжди програвали саме Росії

Василь Шандро: Що вважається перемогою?

Євген Пилипенко: В бою 21 на 21 перемогою вважається, коли в команді противника залишається одна людина, вся інша команда лежить на ристалищі.

 

 

Василь Шандро: Вони лежать, тому що піднятися не можуть?

Євген Пилипенко: Ні, є правила. Якщо йде третя точка фіксації об ристалище, то людина вважається такою, яка впала, і вона не має права встати. Це моделює те, що в середньовіччі, напевно, на справжньому полі битви навряд чи той лицар вже зміг би піднятися.

Василь Шандро: У вас були кулуарні розмови з росіянами?

Євген Пилипенко: Ми вдячні команді супротивника, тому що ми провели чесний бій без заборонених ударів та прийомів, без травм, в кінці бою вони потиснули нам руки і ми розійшлись в непоганих стосунках. Та й 21 на 21 – це основна така велика номінація, де присутня вся збірна. Крім цього є ще інші номінації, наприклад, 5 на 5, і там виграли росіяни. Тому нам ще є куди розвиватись.

Василь Шандро: Якесь особливе напруження відчувалося на початку самого бою, адже триває російсько-українська війна на території України. Як реагували інші команди, адже в світі про це знають, і ситуація незвична?

Євген Пилипенко: Особисто в мене нічого не відчувалось, тому що, як-не-як, є спорт, і ми змагаємося з нашим супротивником на ристалищі.

Але накал, звичайно, був, тому що більшість європейських країн, таких як Італія та Франція, кричали «Україна» та вболівали саме за нас, навіть через шолом ми відчували їх підтримку.