Українські пісні, яким по 300 років, зазвучали у сучасній обробці

Гості студії — Валерій Суботін, виконавчий директор Громадської спілки «Творче патріотичне об’єднання Музичний батальйон» та Сергій Тягнирядно, учасник гурту «Сонячна машина».

Ірина Сампан: Що ви презентували, розкажіть докладніше?

Валерій Суботін: Ми презентували роботу «Музичного батальйону», яка проводилась разом із широким колом музикантів — пісенний диск з українськими старовинними піснями про Дунай «Ой, у гаю при Дунаю».

Презентація відбулася на майданчику одного з київських ресторанів на проспекті Перемоги. Ми запросили широкий загал: були політичні і громадські діячі, музиканти, активісти і преса.

Ірина Сампан: Я так розумію, що диск вийшов за мотивами рок-фестивалю, який відбувся раніше в Ізмаїлі?

Валерій Суботін: Це не тільки за мотивами, скільки проміжна робота «Музичного батальйону» в певних періодах. Це стало вже такою певною традицією стосовно рок-фестивалю «Дунайська січ». До другого рок-фестивалю вийшов невеличка збірка пісень про Дунай. В цьому році є вже пісенник, де 14 пісень.

Також ми випустили друковану збірку, де є 46 пісень про Дунай.

Олександр Близнюк: Чому саме про Дунай?

Валерій Суботін: Тому що це відповідає духу нашої нації. Дунайська січ — вільне козацтво та осередок свободи.

Встановлюйте додатки Громадського Радіо:

? якщо у вас Android

? якщо у вас iOS
Ірина Сампан: Пане Сергію, що за честь бути частиною нового якісного продукту української музики?

Сергій Тягнирядно: Мені було дуже цікаво працювати над цією збіркою. Я брав участь не тільки як музикант гурту «Сонячна машина», я ще граю в гурті «Очеретяний кіт» на цій збірці і, більшість пісень, які я записував для цієї збірки, я записував як звукорежисер на своїй студії.

Коли працюєш з народною творчістю, це дозволяє поглянути на нашу культуру і зробити деякі висновки про те, що наша культура, на жаль, останні 80 років не була заснована на народній творчості. Бо всі сучасні музичні твори основані на чужій музиці. Тому треба частіше робити такі збірки, від цього українська культура буде мати багато позитивних наслідків.

Олександр Близнюк: В нас існує закон, який встановлює 35-ві квоти для пісень українською мовою в радіоефірі. Чи не є це стартапом для того, щоб українські музиканти з’явилися в радіоефірі?

Сергій Тягнирядно: Безумно, хотілося б, але самі по собі навряд чи зроблять те, чого домагаються люди, які їх запроваджують. Тому що окрім квот треба ще допомагати нашим артистам розвиватися. В нас такого розвитку не було. І цей диск, насправді, є одних з таких цеглинок, які допоможуть в цьому.

Олександр Близнюк: Тобто ідея вашої збірки — підтягнути до сучасності пласт народної творчості?

Сергій Тягнирядно: Так, це новий погляд на сучасне звучання, гармонії і тенденції.

Валерій Суботін: Якщо ви послухаєте старовинні пісні, а деяким 300 років, то вони сьогодні звучать в сучасному виконанні дуже мелодійно.

Олександр Близнюк: Як переформатувати народну пісню, щоб вона стала звучати по-новому та перетворилася на хіт?

Сергій Тягнирядно: Щоб така пісня стала хітом, її треба ставити в ефірі і постійно слухати.

ДУЖЕ РАДИМО ПОЧИТАТИ:

Українська без меж #35: Тіна Кароль та Юлія Саніна — «Вільна»

Українська без меж #21: KAZKA — «Палала»

«Плине час» і «Осінні дні п’янкі» — два музичні альбоми, які вийшли за сприяння «Громадського радіо»