В Україні без проблем можна дослідити родовід до 1800 року, — експерти

Про наукові дослідження в галузі генетики і генеалогії розповідають Олександр Краковський, дослідник родоводу, Ольга Маслова, кандидатка біологічних наук, клітинний біолог, та Ірина Новоставська, організаторка Інтелектуальних дискусій

Тетяна Трощинська: В чому пов’язані генеалогія і генетика?

Ольга Маслова: Сучасна генетика — наука, яка досліджує спадковість у різних її проявах, і головні її напрямки базуються на більш глибоких шарах — на молекулярній біології та на дослідженнях ДНК. Тому дуже цікаво подивитися, як знання з цієї галузі поєднаються в комбінації зі знаннями із галузі генеалогії, яка досліджує рід, але іншими методами.

Тетяна Трощинська: Чи поєднується генеалогія з дослідженнями історії цивілізації?

Олександр Краковський: Авжеж, поєднується, тому що ми живемо в ХХІ столітті — в час нових технологій. Ми можемо комбінувати і дослідження нових документів, і дослідження ДНК, що дає зараз відповіді на питання спадковості, які раніше були для нас недоступними.

Андрій Куликов: Чуючи про ДНК (дезоксирибонуклеїнову кислоту), хочу запитати, куди ділась РНК?

Ольга Маслова: Рибонуклеїнова кислота (РНК) нікуди не ділась, вона виконує свої функції у клітині, але до питань спадковості у класичному розумінні має невеликий стосунок. Ще в ДНК не настільки все зрозуміло, щоб ми могли переходити на якісь додаткові рівні.

Насправді, розшифровка нашого геному давно вже рутинна, кожен може заплатити певну суму, та отримати бланк з різними літерами, але зрозуміти, що ці літери означають в побутовому складі життя, досить складно. Є тільки певні ділянки, які вже досліджені, наприклад ті, які відповідають за схильність до раку молочної залози.

Андрій Куликов: Наскільки легко чи важко отримувати доступ до архівів, де можна дізнатися про своїх засуджених чи репресованих родичів, або просто зниклих без вісті?

Олександр Краковський: В нас є два Національних історичних архіви — у Львові і Києві. А взагалі, в кожній області є свій архів. В архіві СБУ давно є вільний доступ.

Андрій Куликов: Коли до вас звертаються з проханням дослідити родовід, як глибоко зазвичай вони хочуть копнути?

Олександр Краковський: В Україні без проблем можна дослідити родовід до 1800 року. Далі проблему становить брак документів. Я свій рід дослідив до 1650 року. Але крім кількості поколінь, я досліджував ще 30 гілок свого роду. Це така величезна матриця, яку я вже 5років не можу подолати.

Андрій Куликов: Скільки ж тоді за 300 років може бути предків?

Олександр Краковський: Одне покоління — 25 років, тобто в столітті — 4 покоління. Приблизно, 11 колін, які потрібно помножити на два у другій ступені.

Андрій Куликов: Ми маємо шанс бути всі родичами?

Олександр Краковський: Ми і є всі родичі в якомусь 50-му коліні. Візьмемо, наприклад, Рамзеса ІІ, який жив 3300 років тому. В нього був гарем з декілька сотень наложниць, відповідно, тисячі дітей, які розбіглись по всьому світу. І в кожного з нас є якийсь ген він Рамзеса ІІ.

Андрій Куликов: Що звучить на інтелектуальних дискусіях з генетики і генеалогії?

Ольга Маслова: Є багато питань про те, наскільки ми родичі, і тут, до речі, все залежить, від якого моменту ми можемо називатися родичами. Якщо говорити про небезпеку для біологічного подальшого відтворення, то мова йде про рідних або двоюрідних братів. Чим далі генетично знаходяться партнери, тим більше в них життєздатне потомство. Тому змішані браки завжди були досить успішними в репродуктивному плані.

Андрій Куликов: А міжрасові браки?

Ольга Маслова: Поняття раси зараз дещо переглядається і на ньому менш акцентується увага. Тому що глибокі генетичні дослідження показали, що у вихідця з Африки і Європи вірогідність народити більш здорове потомство вище, ніж у вихідців сусідніх країн.

Тетяна Трощинська: Хто приходить на Інтелектуальні дискусії?

Ірина Новоставська: В основному приходять представники бізнесу, науковці і медики. Журналісти і представники культури, як це не дивно, — рідше.

Андрій Куликов: Як часто люди дізнаються, що вони знатного шляхетного роду?

Олександр Краковський: Шляхта теж була дуже різною. Але деякі, дізнаючись, що вони не були дворянами, засмучуються.

Андрій Куликов: А за допомогою дослідження ДНК можна довести шляхетність?

Ольга Маслова: Гену аристократичності поки що не винайшли, і блакитної крові не існує. Є певні маркери в плані інтелектуальних здібностей, але це не є достатнім для того, щоб казати про якесь шляхетне походження.