В Україні почали діяти зміни до законодавства стосовно психіатричної допомоги. Що змінилося?

В Україні введено в дію закон № 2205-VIII, який передбачає зміни до законодавства стосовно надання психіатричної допомоги.

У студії Громадського радіо побувала директорка Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії та наркології МОЗ, одна з авторок законопроекту Ірина Пінчук.

Вікторія Єрмолаєва: Що саме зміниться?

Ірина Пінчук: Закон “Про психіатричну допомогу” в нас був затверджений у 2000 році, Україна вже 17 років працювала з цим законом, і вже необхідно було внести зміни, тому було прийнято рішення внести зміни щодо деяких позицій.

Перш за все, привести у відповідність до європейського законодавства, до нашого діючого законодавства  цей закон і деякі його положення, а також врахувати пропозиції та напрацювання, які з’явилися в нас за ці 17 років.

Внесено зміни до визначення термінів. Замість поняття “психіатричний заклад” буде поняття “заклад із надання психіатричної допомоги”. Це дуже серйозні зміни, тому що, з одного боку, вони зменшують стигматизацію, з іншого – підтверджують пакет соціальних пільг для працівників, які працюють із людьми, які мають вади психічного здоров’я.

Вікторія Єрмолаєва: Поясність, що означає зменшення стигматизації?

Ірина Пінчук: Було дуже багато нарікань із боку омбудсмена, взагалі суспільства щодо понять “психіатрія”, “психіатричний заклад” – що це стигма, клеймо. Люди не хочуть звертатися в ці заклади. На сьогодні людина може звернутися в заклад, де буде працювати психіатр, буде кабінет або відділення і саме така структура буде сьогодні називатися “заклад із надання психіатричної допомоги”.

Також внесено зміни до визначення, що таке “психічний розлад”. Уточнено, що це розлад, зокрема й внаслідок вживання психоактивних речовин.

Змінено терміни щодо інших назв закладів, які підпорядковані Міністерству соціальної політики. Якщо раніше в нас були “психоневрологічні інтернати” (тільки цей термін був у законі України про Психіатричну допомогу), сьогодні ці заклади будуть називатися “заклади з надання соціальних послуг”. Це дуже серйозно змінює ідеологію надання допомоги та послуг в цих закладах. Сьогодні це соціальні заклади, які надають соціальні послуги тим, хто їх потребує, та мають забезпечувати всіх підопічних наданням медичної допомоги.

Введено нове поняття “запобіжний захід”. Це нова форма надання психіатричної допомоги, яка була введена в Україні ще в 2012 році, п’ять років ми працювали і ввели це поняття до закону Про психіатричну допомогу. Це ті люди, які скоїли правопорушення, ще немає рішення суду щодо того, чи страждає людина на психічний розлад, не проведено експертизу, але є проблеми з психічним здоров’ям. Такі люди будуть направлятися в психіатричні заклади, надаватиметься допомога, яка називається запобіжний захід.

Друге поняття в законі – примусові заходи медичного характеру. Стосовно них внесені зміни, зроблено акценти саме для створення не відділень, як сьогодні, а окремих лікарень для надання всіх видів цієї допомоги звичайного, посиленого та суворого нагляду.

Внесено багато змін щодо надання допомоги дітям до 14 років і недієздатним пацієнтам, які потребують психіатричної допомоги. Положення закону приведені у відповідність до Конституції. Ми мали рішення Конституційного суду, що деякі положення не відповідають Конституції, а саме: недієздатна особа раніше отримувала психіатричну допомогу тільки на підставі заяви опікуна. Якщо опікун не давав згоду, то особа не отримувала цієї допомоги. Сьогодні ці положення змінені, недієздатна особа може давати згоду на надання психіатричної допомоги. Але збільшуються повноваження органів опіки та піклування, вони мають більше контролювати виконання опікунами їхніх обов’язків із опіки за недієздатними. Коли недієздатна людина буде госпіталізовуватися до стаціонарного закладу або їй буде надаватися амбулаторна допомога, опікун протягом 24 годин має надати цю інформацію до органу опіки та піклування.

Психіатричний огляд, амбулаторна психіатрична допомога надається дитині віком до 14 років за згодою батьків. Після 14 років дитина сама надає згоду на надання психіатричної допомоги.

Вікторія Єрмолаєва: Поясніть питання, що стосується стерилізації людей за згодою опікуна.

Ірина Пінчук: Це спадок нашого радянського минулого. Так було раніше – були такі правила нашого законодавства. Але сьогодні це порушує права людини, і ми все ж ідемо в тому напрямку, щоб таких норм не було.

Вікторія Єрмолаєва: Зміни передбачають відміну цього положення. Невже до 2017 року це дійсно практикували?

Ірина Пінчук: Я не знаю щодо практики, але в законодавстві воно було. Мені здається, у зв’язку з відсутністю практичного впровадження цих положень, вони  й залишилися в нашій незалежній Україні.

Але ми очікуємо також і проблеми в зв’язку з введенням нових положень. Дуже часто до нас звертаються і звинувачують у тому, що сьогодні не можна госпіталізувати людину, коли вона це начебто потребує – з позиції родичів, суспільства, що раніше було простіше. Мені здається, нам разом із ЗМІ треба проводити дуже потужну просвітню роботу щодо впровадження положень про те, що психічне здоров’я – це важливо, що це таке взагалі, які ці люди, що вони мають бути інтегровані в суспільство, мають жити поруч із нами та мають ті ж права, що й ми.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.