В університеті температура в аудиторіях буває мінусовою, — студрада КНУТКТ

В нашій студії представники студради цього університету Іван Шаран, Анна Турло, Анна Харченко, Вікторія Шевченко, Данило Шраменко

Ірина Сампан: Розкажіть, про яку бездіяльність керівництва йдеться, і що вас вивело на вулиці під стіни університету із заклеєним скотчем ротом?

Іван Шаран: Відправна точка цих подій — це те, що нам скоротили навчання і можливість перебувати в університеті до 20:00. Адміністрація університету надала нам пояснювальну записку, що так сталося через заборгованість за електроенергію.

Андрій Куликов: Йдеться про всі корпуси університету?

Іван Шаран: Так, зокрема корпус на вулиці Щорса працюватиме взагалі до 18:00.

Анна Харченко: У зв’язку з цим скорочують пари, і в нас деякі профільні предмети скоротилися буквально в 5 разів.

Андрій Куликов: Які це предмети?

Анна Харченко: Наприклад, я навчаюся на звукорежисера, і в нас один з важливих профільних предметів — це звукотехнічне обладнання студій. Його повинні були читати 4 місяці за семестр, а тепер викладання скорочено до одного місяця.

Андрій Куликов: Зростає нове покоління студентів. Як би нам свого часу сказали, що скорочують час перебування в університеті, ми б тільки зраділи.

Вікторія Шевченко: Справа в тому, що ми навчаємося з 9:30 до 17:00 за профільними предметами. Далі йдуть репетиційні зустрічі з акторами і режисерами. Тому ми просто не встигаємо. Я як режисер маю працювати ще зі своїми акторами, але на це мені лишать всього дві години після пар. І виходить, що сесія на носі, але робота не зроблена.

Андрій Куликов: Куди ви ще встигли поскаржитися зі своїми протестами?

Анна Турло: Дуже багато медіа висвітлили нашу акцію, але ми стикнулися з проблемою, що не всі питання можуть бути вирішені саме адміністрацією університету. Так сказав нам наш ректор, який до нас прийшов у відповідь на наш лист звернення.

І тепер ми не знаємо, куди нам звертатися — чи в Міністерство освіти, чи в Міністерство культури. Тому що явно з університетом відбувається щось не те, адже ми не можемо нормально працювати, в нас немає нормальних умов і не вистачає часу.

Ірина Сампан: Вас підтримують викладачі?

Анна Турло: Так, вони нас підтримують, тому що розуміють, що і їм не вистачає часу з нами працювати.

Ірина Сампан: Ще однією проблемою, яку ви озвучували, є те, що вам підвищили оплату за навчання. Це так?

Данило Шраменко: Так. Невідомо, хто взагалі відповідає за цю проблему. Університет каже, що ціни піднімаються через інфляцію, і адміністрація університету не може на це вплинути, посилаючись на Міністерство культури. І ще однією принциповою проблемою є те, що університет приймає рішення відправляти фахових педагогів у відпустку на цілий місяць за свій рахунок, тому що він не може оплачувати їм роботу.

Андрій Куликов: Мені розповідали, що у корпус на Хрещатику зараз страшно заходити. Це так?

Анна Харченко: Корпус на Хрещатику знаходиться в аварійному стані вже 30-ий рік. Але те, що відбувається в корпусі на Щорса, це взагалі жах.

Вікторія Шевченко: Там дуже велика проблема з тим, що відсутнє опалення взимку, і минулого року в січні в аудиторії зафіксували мінусову температуру. Зараз температура +5 -+7, і сидіти там неможливо. Ми говорили про це з проректором, яка розвела руками, і сказала, що університет має дуже великі заборгованості електроенергію у розмірі більше 100 тисяч гривень. Ми, звичайно, приносимо електрообігрівачі, намагаємось грітися, але це також не вихід.

Андрій Куликов: І тут ви потрапляєте у хибне коло, тому що знов споживаєте електроенергію, за яку університет не може робити. Що робити?

Іван Шаран: Після нашої акції відбулася зустріч з ректором, і одразу було обрання нової студради. Тому що ми зрозуміли, що більшість проблем, які відбуваються в університеті, з’являються за відсутності ефективної студради. Ми спілкуємося зі студентами Києво-Могилянської академії, де студрада набагато діюча, і вона впливає на сам університет. В нас такого не було. Тепер є нова студрада — це ми, і ми тепер будемо піднімати ці питання. Якщо з нами не будуть йти на діалог, ми будемо приймати інші міри.

Вікторія Шевченко: Мені здається, що Міністерство культури просто забуло про нас. А наш університет непростий, він особливий і творчій. Коли я здобувала першу освіту в університеті Шевченка, я мала вільний час з першої години дня, зараз я його зовсім не маю.

Цього не розуміють Міністерство культури і Міністерство освіти, том що вони нас гатять під одну греблю з усіма університетами, не розуміючи, що нам потрібен час на репетиції, на майстерність, на наші профільні предмети. Тому що ми практики, а не теоретики.

Ірина Сампан: Що ви будете робити, якщо з вами не підуть на діалог?

Іван Шаран: Ми думаємо, що будемо робити якісь творчі вечори, щоб привернути увагу.