Великій Британії варто повчитися в України боротьбі з фейками, — Хінкулова

Ірина Славінська: Фейк-ньюз: для читачів, глядачів і слухачів великої Британії це взагалі щось означає?

Катерина Хінкулова: Тепер уже так. Для нас, українців, це щось означає дуже давно, як мінімум, останні три роки. На Заході, зокрема у Британії, на це почали звертати дуже серйозну увагу буквально протягом останніх кількох місяців. Підставою для цього стали кілька великих хакерських атак, які були відстежені згодом і визначено, що вони походили з Росії.

Але також, коли Трамп став президентом США, майже одразу, буквально протягом місяця після того, з’явилися дуже обґрунтовані повідомлення, які робили фахівці із соцмедіа, зокрема американські. У березні одна із організацій підготувала ґрунтовний звіт. Вони прийшли до висновку, що зараз можна говорити беззаперечно: соцмедіа, Твіттер зокрема, зробили серйозний внесок в його перемогу. Говорилось, що починали трендити якісь специфічні хештеги, спрямовані або на підтримку Трампа, або на критику і підрив Гілларі Клінтон. Вже постфактум дійшли до висновку, що ретвіти цих твітів чи тренди хештегів робилися не через аккаунти живих людей, а через аккаунти ботів, яких було десятки чи сотні тисяч.

Раптом з’явилося усвідомлення, що це не просто фейкові новини, стало зрозуміло, що не йдеться про людей, йдеться про абсолютно конкретні, матеріальні передусім, ресурси, коли є можливість створити ці сотні тисяч фейкових акаунтів. Вже йдеться не лише про фейкові новини, а про поширення фейкових новин автоматизовано.

Зараз це дуже гаряча тема. Буквально минулого тижня BBC робило спільний проект з Твіттером. Вони робили випуски кількох передач із штаб-квартири Твіттера у Лондоні, брали інтерв’ю у менеджерів, редакторів. І соцмедіа далі якось дистанціюються від цього, продовжують наголошувати, що вони не є медіа, тоді, коли зараз їм кажуть, що вони є мас-медіа і мають вплив і стежити за цим — їхня відповідальність. Я думаю, у Британії найближчим часом буде створюватися відповідне законодавство.

Ірина Славінська: Є популярний український незалежний проект StopFake. Це молода команда людей, які вчаться перевіряти факти, аналізуючи новини. Проект успішно виступив на низці фахових фестивалів і отримав нагороди як прорив незалежної журналістики, яка дозволяє у світі інформації дати собі раду. Як працюють подібні ініціативи у Великій Британії?

Катерина Хінкулова: Я стежила за цим. І у Британії нема визначеної однозначної позиції стосовно того, що робити з фейковими новинами: чи створювати проект розвінчування, доводити, що це не так, або робити свою справу і подавати свої новини, перевіряти факти і робити так, щоб під твої новини не можна було підкопатися. Визначеної стратегії нема, роблять і те, і те. Наприклад, BBC наголошують, що їм робити своє і вони продовжують робити те, що і робили, тільки розуміючи, що потрібно охоплювати дедалі більшу аудиторію. І це пов’язано з тим, що зараз йде наступна хвиля розширення іномовлення. У той же час є  різні ініціативи. Думаю, це природня тенденція, що це будуть молоді люди, в яких брехня викликатиме почуття обурення і вони набагато активніше намагатимуться із цим боротися.

Зараз західним фахівцям, медійникам треба більше дослухатися до того, що ми про це говорили два роки тому і показували пальцями на північ

Євгенія Гончарук: Я знаю, що російська пропаганда є бідою не тільки для України. І неодноразово від європейських країн чи інституцій звучала пропозиція створити офіс з протидії пропаганди.

Катерина Хінкулова: За останні півроку змінилося те, що конкретно Росію вказують як джерело пропаганди, спрямованої на різні елементи того, що відбувається на Заході, на багато міжнародних подій. Я вже сказала, що BBC будуть знову розширюватися, подібних ініціатив та проектів в Європі дуже багато, вони по-різному функціонують, є щось, що робиться на основі фандрейзингу: люли самі щось створюють, пишуть бізнес-плани і кажуть: «давайте будемо робити те і те, і це буде спрямовано на протидію російській пропаганді», таким чином їм вдається дістати гроші в Єврокомісії, дослідницьких інституцій. Це існує в дуже різних формах. Інколи це невеличкий ресурс, що буде писати новини і статті російською мовою, і вони розміщуватимусь на різних платформах, у Фейсбуку. Є усвідомлення, що ця інформація повинна розміщуватися в різних формах.

Ірина Славінська: Який досвід боротьби з фейками і пропагандистськими новинами у Великій Британії є цінним для запозичення в Україні?

Катерина Хінкулова: Я думаю, Україна може тепер давати поради. Зараз західним фахівцям, медійникам треба більше дослухатися до того, що ми про це говорили два роки тому і показували пальцями на північ, а нам цьому не вірили. Зараз вони це усвідомлюють. Мені здається, тут якраз мають більше дослухатися до України.