Відступаючи від німців, конвой спалив будівлю, де згорів і поет Свідзінський, — Елеонора Соловей

В Україні презентували переклад англійською мовою текстів Володимира Свідзінського. Твори переклали Богдан Бойчук та Богдан Рубчак. 

Гостя ефіру — укладачка книги, літературознавиця, доктор філологічних наук, професорка, членкиня Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу Елеонора Соловей.

Елеонора Соловей: На обкладинці — репродукція картини Анатолія Петрицького «Харків уночі» (1934 — 1935). Для мене картина давно міцно асоційована з постаттю Володимира Свідзінського. У мене завжди стискається серце, коли я опиняюся перед цим полотном, тому що воно надзвичайно промовисте. Ця нічна харківська вулиця нагадує і будинок «Слово», і долі всіх репресованих письменників, і атмосферу Харкова середини 1930-х років. У мене таке відчуття, що сам поет, відхиливши штору, дивиться на ту вулицю, а внизу стоїть машина — зловісний «чорний ворон». Це книжка-білінгв. Тут українські оригінали та англійський переклади.

Василь Шандро: Чи контактував Володимир Свідзінський з кимось, про кого ми згадуємо в контексті репресій 30-х років?

Елеонора Соловей: Він і належить до них, і стоїть трошки осторонь. Він є класичним прикладом того, що можна означити «внутрішній емігрант». Він обертався серед цих письменників і митців. Але він був трохи старший за них, маючи підстави побоюватися за своє життя, тримався трохи осторонь. Він знав, що по нього можуть прийти. Молодим він починав свою літературну кар’єру в Кам’янці — Подільському, коли Кам’янець був політичною столицею української держави. Це за ним тяглося. Мені пощастило знайти його слідчу справу. Коли його заарештували у вересні 1941 року, його про це питали, а він сподівався, що це вже забуто. Дика і парадоксальна ситуація була в Харкові перед приходом німців. Тисячі людей хотіли евакуюватися, але не мали змоги, в цей час карні органи виловлювали тих, хто, на їхню думку, міг очікувати на прихід німців. Так взяли Свідзінського. В жовтні його відправили, як свідчить слідча справа, пішим етапом в тюрму Іркутська.

Василь Шандро: Чи відомо, як він загинув? Чи це підтверджені дані?

Елеонора Соловей: Це підтверджені дані. Колону гнали на схід. Зовсім близько від кордону з Росією стало відомо про прорив німецької танкової колони. У зв’язку з цим в’язнів було вирішено ліквідувати. В’язням звеліли взяти зі скирти соломи нібито для ночівлі, загнали в покинуту господарську будівлю, замкнули і підпалили.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.

Володимир Свідзінський — український поет доби «Розстріляного відродження», перекладач. Народився 8 жовтня 1885 року у родині священика. Навчався у Подільській духовній семінарії у Кам’янець-Подільському.  Потім вступив вільним слухачем на економічний відділ Київських вищих комерційних курсів. У жовтні 1925 року переїхав до Харкова, де працював літературним редактором у місячнику «Червоний шлях». Загинув 18 жовтня 1941 року.