Влада однією рукою нагороджує паралімпійців, іншою судиться з незрячими — Кутєпов

На Hromadske TV відбулася прем’єра документального фільму Богдана Кутєпова «Невидимі», який розповідає про три мільйони людей з інвалідністю, феномен українських паралімпійців і боротьбу незрячих з чиновниками. 117 медалей — здобуток української збірної на Паралімпіаді у Ріо де Жанейро. В чому феномен паралімпійської збірної, яка цьогоріч посіла третє місце у світі? Відповідь на це питання Богдан Кутєпов шукав у документальному проекті «Невидимі». Для цього він 3 дні поспіль, вдень та вночі, їздив в аеропорт Бориспіль зустрічати українську паралімпійську збірну, провів кілька днів пліч-о-пліч з головою Національного паралімпійського комітету України Валерієм Сушкевичем і розповів президентові Порошенку про судовий спір київської влади з товариством сліпих за ласе приміщення на Печерську.

Богдан Кутєпов завітав до студії «Громадського радіо». З ним спілкуються журналісти Андрій Куликов та Едуард Лозовий.

Андрій Куликов: З чого все починалося?

Богдан Кутєпов: Починалося все з того, що я в перший день повернення паралімпійців поїхав їх зустрічати в аеропорт, що, власне, зробили біля 30-40 каналів та купа політиків.

Вже наступного дня я прибув до аеропорту, де не було вже ні міністра Жданова, ні когось з політиків. Але і в другій черзі прилетіли чемпіони і медалісти!

Нам зараз влада говорить, що треба на тлі всіх зрушень пам’ятати про всіх людей з обмеженими можливостями. І говорячи це, тут же дає дозвіл на будівництво якихось об’єктів без пандусів, і тут же судиться з незрячими. Тобто слова різняться з діями.

Едуард Лозовий: Одна з ваших героїнь у фільмі говорить, що результат буде, коли ціле суспільство буде тиснути на владу щодо захисту прав інвалідів. Як ви вважаєте, те що фільм показали на Hromadske TV, буде сприяти такій реакції?

Богдан Кутєпов: Ні, це не та аудиторія і не та кількість переглядів. Можливо, з професійної точки зору це не є досконала журналістська чи документальна форма, але моя мета була привернути увагу до того, що людей з обмеженими можливостями в нас аж три мільйони, і в них є проблеми, на які потрібно звернути увагу.

Едуард Лозовий: Мою увагу привернула ваша прогулянка з Валерієм Сушкевичем, який був в інвалідному візку, до Вищого господарського суду. І пан Сушкевич сказав, що там і пандус, і фікус існують для красоти. Коли у вас намалювалася мета показати цей абсурд?

Богдан Кутєпов: Коли я побачив, що до другого прильоту паралімпійців впала увага і чиновників, і медіа, то зрозумів, що «невидимі» — це не тільки люди, які сидять вдома, а тому що вони невидимі для міської влади, які наприклад ті незрячі, з якими судиться ця влада. Вони невидимі та незручні, їхні проблеми не помічають. І поки не збереться якась критична маса, яка влаштує мітинг, нічого не відбудеться.

Коли я повернувся з останньої зустрічі паралімпійців, серед яких була незряча спортсменка Олена Зубковська, я не зміг не згадати той суд, який триває проти незрячих. Тобто паралельно розгортаються дві несумісні речі — з однієї сторони влада декларує, що треба шанувати наших паралімпійських героїв та підтримувати людей з обмеженими можливостями, а з іншої — судяться з незрячими людьми.