Я не бачу ознак дострокових виборів, — керівник департаменту АП Рубан

У студії Громадського радіо Юрій Рубан — керівник Головного департаменту з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України.

Дмитро Тузов: Чи все ми зробили, щоб політичні репресії, як явище, залишились у минулому?

Юрій Рубан: Ніде і ніколи наші права не можуть бути гарантовані. За них постійно треба боротися, треба розуміти і треба робити висновки. Ми вшановуємо пам’ять жертв політичних репресій, але я б не прив’язував ці репресії виключно до 37-го року. Мені здається, це йде ще від хрущовського дискурсу. Вважалося, що перегини були у 1937 році, а до цього і після цього все було добре. Насправді ця машина, яка перемелювала мільйони людей, була і до того, і після того.

Дмитро Тузов: І шістдесятники пізніше, і цілий дисидентський рух. Василь Стус помирав в концтаборі у 1985 році, коли вже Горбачов був на телеекранах.

Юрій Рубан: Так. Я стверджую, що цей режим ніколи не був вегетаріанським.

Сталін, звичайно, був страшною людиною. Але ми не знаємо факту, коли Сталін особисто застрелив хоч одну людину з тих, які загинули в ці довгі десятиліття. Очевидно, була створена машина, в якій тисячі і сотні тисяч людей були виконавцями. Чи лише страх змушував їх ставати гвинтиками цієї машини? Страх був, поза сумнівом, але було багато інших мотивів, які і в нас зараз популярні. В нас популярно оголошувати владу, зосереджену в одному центрі, і персоніфікувати її. Вважати винним у всіх бідах одну-єдину людину.

Є величезна спокуса отримати владу. І вона рухає людьми. Ті, хто писали списки куркулів у селах, це були, зазвичай, самі односельчани, родичі, сусіди тих людей, яких вони вносили у списки. Колеги писали на колегу, діти — на батьків, батьки — на дітей. Тобто люди долучалися до влади і отримували владу над життями та смертю інших людей. Які були їхні мотивації? Це мотивація кар’єри, ідейна мотивація. Вважалося, що заради модернізації країни, заради протистояння ворожому оточенню, щоб перемогти, перш за все, потрібно виявити неправильних людей в оточенні.

Коли нам кажуть, що на Донбасі чи ще десь живуть якісь неправильні люди, і коли ми починаємо відділятися, казати, що хтось у нас всередині неправильний, ми можемо зайти на такий процес, який ніколи не зупиниться. Це привід для того, щоб добре подумати, що тоді відбувалося. Нам треба бути уважними до самих себе, до людей навколо нас, розуміти мотивації і створювати певний суспільний протест проти спроб ціною входження у владу починати «іншування» інших людей.

Дмитро Тузов: Тобто важливо не лише засудити, а й зробити глибинні висновки, щоб не було можливості таку систему відновити? Яким чином мотивувати людей не робити помилок минулого?

Юрій Рубан: Підстави для оптимізму дає те, що відбувалося з нашою країною за ці 25 років. Починаючи від невиразної активності на верхах, коли ініціатива по створенню держави великою мірою була ініціативою компартійної верхівки, прийшли в рух мільйони людей. Те, що суспільство зараз свідомо вимагає реалізації положень європейського вибору та відстоює свої права — це дуже хороший знак.

Дмитро Тузов: В контексті нещодавніх подій — виборів у Франції та зустріч Петра Порошенка з Ангелою Меркель, що це нам принесло? Чи стали ми ближчими до того, щоб вирішувати ситуацію на Донбасі відповідно до наших інтересів?

Юрій Рубан: Давайте не будемо сподіватися, що одна зустріч завдасть вирішального удару. Це довгий і складний процес. По-перше, очевидно, що на початку червня буде вирішуватися питання про продовження санкцій. Позиція Німеччини, як країни-лідера в ЄС, — це дуже важлива позиція. По-друге, в Нідерландах вже наближається ратифікація асоціації. Тому дуже важливо, щоб позиція всіх європейських країн була позитивною і підтверджувала українську позицію. Крім того, я думаю, що після виборів у Франції шанси ратифікації цієї угоди значно виросли.

Є і третя сторона: пожвавлення Мінського процесу. Скільки б його не критикували — ніхто не може запропонувати інший формат, де б президент Путін взяв на себе якісь зобов’язання. Позиція Росії полягає в тому, що Росія не є стороною конфлікту.

Дмитро Тузов: Хоча під Мінськими угодами стоїть підпис Путіна.

Юрій Рубан: Мінські угоди — це одна з пасток, в яку втрапила російська дипломатія. Мінські домовленості не є юридично вивіреним документом, але вони вже є зобов’язуючим документом. Спираючись на них, українська сторона базує свої позови до Російської Федерації в судах, тому їх активізація наразі є необхідною.

Наталя Соколенко: Вчора ми говорили з економістом Андрієм Длігачем про те, у зв’язку з чим планується підвищення пенсій восени. Експерт сказав, що це така підготовка до дочасних парламентських чи президентських виборів. Наскільки обґрунтована така оцінка намірів уряду щодо підвищення пенсій?

Юрій Рубан: Я не бачу ніяких ознак наближення дострокових виборів. Я думаю, що не буде виборів. «Осучаснення пенсій», що задеклароване у реформі, стосується п’яти мільйонів людей, пенсії яких не переглядалися з 2012 року. Тоді в Україні були останні спроби пенсійних реформ. Зараз уряд намагається декларувати нові підходи.

Детальніше слухайте у подкасті.