Як познайомити з сучасною українською літературою дітей у зоні АТО?

В студії працюють журналісти Едуард Лозовий та Василь Шандро.

Василь Шандро: Розкажіть про Ініціативу «Додай читання».

Євгенія Пірог: Це всеукраїнська ініціатива, і вже знаходяться ті активісти, які підтримують розвиток читання по всій Україні. Ми створюємо додаткові можливості для читання, роблячи книжкові шпаківні — спеціальні полички, встановлюючи їх в просторах, де є діти: і в лікарнях, і дитячих спортивних центрах, і в школах, і в бібліотеках тощо. Там в дітей є хвилини, які вони можуть заповнити книжками.

Цю ініціативу підхопили в регіонах, і якщо в 2013 році в східному регіоні підключались мало людей до нас, то тепер їх стає все більше і більше. Це надихає. Тому що, коли дитина читає, вона розвивається, може аналізувати інформацію, планувати своє життя. Тому додавати читання класно!

Таких шпаківень в нас вже 151, із них 20 — зареєстровано на міжнародному сайті маленьких вільних бібліотечок, тобто те, що в нас є активні читачі в громадському просторі, знають вже і на міжнародному рівні.

На тій світовій мапі вже є і Дружківка, і Краматорськ, і Костянтинівка.

Едуард Лозовий: Чи існують якісь критерії відбору книжок для шпаківень?

Євгенія Пірог: Ми обов’язково переглядаємо всю літературу, яку нам приносять, але люди вже навчилися приносити сучасні та якісні книжки.

Черговий дарунок був для особливої бібліотеки — «Бібліотеки Дмитрика». Ми познайомились з хлопчиком Дмитриком дистанційно, йому 12 років, він прикутий до інвалідного візка, але він класний математик та шахіст. В нього мало друзів, і він хотів дізнатись, як живуть діти в інших містах. Отже ми його знайомили з іншими дітками шляхом листування, і він тепер переписується зі школярами з Києва, Кривого Рога, Івано-Франківська. І вони почали дарувати йому книжки, з яких ми зробили бібліотеку, і тепер місцеві школярі ходять до нього додому.

Василь Шандро: Чи є якісь особливі запити маленьких читачів на сході України? Чи правда, що там нікому не потрібна дитяча українська література?

Євгенія Пірог: Дітям дуже цікаво розвинути свою українську мову. І легше це зробити в ігровій формі. І тому там залишилось дуже багато моїх невеличких сценаріїв спектаклів, які діти ставлять, і вже два з них поставлено в Дружківці. І діти з ними будуть їздити навіть до воїнів АТО.

Також 4 вистави готує селище Новодонецьке.

Василь Шандро: Ці діти поїдуть у військові частини?

Євгенія Пірог: Ті, що з Дружківки, поїдуть. А так діти запрошують вояків до себе на вистави, та в рамках програми «Тато, почитай», солдати також читають дітям.

Едуард Лозовий: На початку переселення була проблема в тому, що люди не відчували себе на новому місці своїми, і деякі говорили, що немає спільного культурного контексту. Як це вирішувати?

Євгенія Пірог: Маю рецепт: робити щось спільно.

Василь Шандро: Дві-три поради для тих, хто хоче долучитися до ваших ініціатив?

Євгенія Пірог: Можна звернутися на сайт «Всі мрії», або в мережі Facebook — «Додай читання» чи «Дитинець», чи програма табору «Дзиґа».