Як українці формували добробати і перемагали російського агресора 100 років тому

У студії Громадського радіо говоримо про книгу з її автором Андрієм Ковальовим.

Наталя Соколенко: Розкажіть детальніше про що книга.

Андрій Ковальов: Наприкінці 1917-го Росія оголосила Україні війну. Окупант просувався вглиб нашої країни. Наприкінці лютого 1918 року на Київщині військові, які мали б захищати Україну проголосили нейтралітет. Це був так званий 34 корпус Російської імперії, який українізували і перейменували на 1-й корпус. Тоді військовий міністр УНР Олександр Жуківський дає відозву до усіх патріотів, які можуть тримати зброю, зголошуватися до лав армії УНР захищати Батьківщину.

У Василькові на Київщині знайшлися пасіонарні патріоти, які 22 лютого 1918 року заснували Васильківський кіш Вільного Козацтва. У кожній хаті тих людей настільною книгою був «Кобзар», усі вони виховувалися на переказах про Гайдамаччину, про запорізьких козаків. За козаків Васильків був сотенним містечком. Їхні предки були активними учасникам подій часів Гетьманщині. Тому і назвалися Вільним Козацтвом.

Саме ці хлопці 1 березня 1918 року звільнили від більшовиків моє рідне містечко Боярка. А ще Жуляни, станцію Київ-Волинський, брали участь у боях за Київ та Дарницю.

Командував батальйоном Іван Горемика-Крупчинський. Він був військовим урядовцем в армії Російської імперії. Відповідав за діловодство, добре у цьому розумівся, тому у батальйон попри революційну стихію та складні умови, за один день вони міг звільняти по кілька міст.

І влітку 2014-го, і в березні 1918-го Україну врятували віддані люди, які творили добровольчі батальйони.

Це історія про добровольців. Про тих, кому не треба пояснювати чому вони беруть до рук зброю, чому стають супроти ворога, чому віддають свої життя за Україну. У них є любов і любов є головною мотивацією до боротьби.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.