Як випускники українських вишів допомагають своїм Alma mater?

Надія Варгола, співзасновниця Фонду випускників України, розповіла про те, у який спосіб можна підтримати рідний навчальний заклад

Тетяна Трощинська: Говоримо про традицію, коли випускники навчальних закладів стають благодійниками — допомагають та курують навчальні заклади у різні способи. Що це за традиція та що робить ваш Фонд?

Надія Варгола: Я навчалася в США по обмінній програмі, коли ще була студенткою. Мене вражало, що всюди на кампусі я бачила ілюстрації доброчинної підтримки випускниками та іншими людьми: лавки, будинки, департаменти імені когось.

Останні роки ми багато спілкувалися з друзями стосовно того, що потрібно підтримати освіту. Зміни в освіті — фундамент довгострокового розвитку України.

Я та мої друзі підтримували свої виші. Особливо ті, хто виїхав з України. Вони відчувають, скільки вони самі отримали тут. Люди підтримують свої навчальні заклади, але ми не бачили системного підходу.

Тоді ми об’єдналися навколо ідеї створення прозорої та простої системи, до якої кожен може долучитися та підтримати свій навчальний заклад. Коли все починалося, ми були першими доброчинцями і взялися за підтримку своїх навчальних закладів. Зараз є два осередки в Києво-Могилянській академії та у Фізико-технічному ліцеї в Івано-Франківську. Ми одразу зібрали великі кошти і було багато зацікавлених.

Зараз ми запрошуємо інші школи та університети долучатися до цього.

Василь Шандро: У чому полягає підтримка навчальних закладів?

Надія Варгола: Є різні моделі. Ми сфокусувалися на чотирьох напрямках: підтримка викладачів, підтримка студентів і школярів, підтримка позаучбових активностей (олімпіад, навчальних поїздок) і підтримка навчального процесу, включаючи технічну базу. Для нас ремонт школи — це останнє, ми більше підтримуємо зміни, проекти, комунікації, викладачів. У нас хороші викладачі, але в них низька оплата праці.

Василь Шандро: Як виші реагують на подібні речі?

Надія Варгола: У нас нема багато досвіду, але ми бачмо, що всім це дуже цікаво. Але вкінці питання: хто це зробить? Тому ми кажемо, що все організуємо, але ті речі, які необхідні від них, потрібні зробити вони.

Коли ми починаємо працювати, підписуємо договір про співпрацю, де прописуємо, що виші мають підтримати певні речі. Нема обов’язку, що вони мусять це зробити, але вони розуміють, що ми — партнери, допомагаємо, відкриваємо двері, але вони теж повинні докладати зусилля. І це працює.  

Тетяна Трощинська: Івано-франківський фізико-технічний ліцей — ваша Alma mater. Це цікаво, коли в не дуже великому місті фізико-технічний ліцей дає таку базову освіту, яка дає можливість бути конкурентним на європейському ринку праці? Завдяки чому?

Надія Варгола: Так. Якби не ліцей, я б не була там, де я є зараз. Вони вибрали дуже хороших викладачів, була хороша математика. Потрібно було багато вчитися, але для цього були створені можливості. Для багатьох однокласників ліцей став путівкою в життя. І це те, що мотивує мене створювати щось для дітей в школах.

Василь Шандро: Чи плануєте ви співпрацю з Міністерством освіти? І чи важливо це?

Надія Варгола: Це надзвичайно важливо. Я спостерігаю, що в Україні є паралельні структури, які допомагають замість державних структур.

Це може бути нормально на перехідний період, але не довгостроково. Тому ми контактували з Міністерством освіти. Для нас пріоритетно з ними співпрацювати.

Міністерство ставить за ціль децентралізацію освіти, залучення додаткових джерел фінансування для навчальних закладів. Це те, що пропонуємо ми. Нашим другим напрямком роботи є всеукраїнські освітні проекти. Перший проект — онлайн-курс з критичного мислення. Цей курс проходить на Prometheus. Ми і Prometheus контактували з Міністерством стосовно того, що цей курс дуже добре підійде для шкільної програми, бо там вже є курс як певна альтернатива, щоб протестувати та перевірити, наскільки це цікаво. Зі сторони Міністерства є інтерес, трохи не вистачає ресурсів, але це позитивна співпраця.

Василь Шандро: Як долучитися до ініціативи?

Надія Варгола: Ми відкриті до всіх навчальних закладів. Ми — парасолькова організація, будь-які навчальні заклади можуть до нас долучатися, для цього треба створити осередок, має бути ініціатор — будь-яка людина (школяр, викладач, випускник) має створити команду, в яку має входити мінімум один представник від закладу, один — від студентів і школярів і один — від випускників.

Коли це створено, на наш сайт можна подати заяву на створення осередку. Там прописані 10 кроків, які повинні зробити ці люди.

Тетяна Трощинська: Коли ви спілкуєтеся зі школярами у вашому ліцеї, що вони зараз хочуть?

Надія Варгола: Перед тим, як робити організацію, минулого літа я прилітала в Україну. Щоб протестувати ідею, ми зробили brainstorming session з ліцеїстами, викладачами та випускниками і розмовляли дві години. Я вийшла окрилена, бо в дітей горіли очі від того, що хтось хоче щось для них робити. Для них цінною є будь-яка підтримка.

Василь Шандро: Чого бракує українській освіті?

Надія Варгола: Вона дуже застаріла. Але це проблема не тільки України, а й всього світу. Але застаріла вона не тільки технологічно, освіта повинна бути цікавою. Але, звісно, це впирається і в оплату вчителів. Потрібно підвищувати оплату, змінювати курси підвищення кваліфікації. Це дуже комплексне питання, але це можна робити.