Громадське радіо
У студії Громадського радіо — засновник освітньої платформи CANactions і керівник архітектурного бюро Zotov&Co Віктор Зотов.
Любомир Ференс: Коли говорять про фестивалі, часто мають на увазі музику. В чому особливість архітектурного фестивалю?
Віктор Зотов: Коли говорять про архітектурний фестиваль, мають на увазі будинки в першу чергу. Наш фестиваль — це більше про так звану урбаністику. Вже другий рік у нас працює школа урбаністики CANactions. Тема ювілейного фестивалю — цінності.
Любомир Ференс: У 2015 році ви створили експериментальну освітню інституцію CANactions School for Urban Studies. Це ноу-хау? Ви у цьому новатор?
Віктор Зотов: Я не люблю це слово. Усе в світі придумали до нас. Можливо, набагато важливіше вміти переймати найкращий досвід. В Україні небагато інституцій, пов’язаних з урбаністикою, але, мені здається, не в інноваціях справа.
Вікторія Єрмолаєва: У яких країн ви пропонуєте переймати досвід?
Віктор Зотов: Пропоную Скандинавію.
Любомир Ференс: Чому?
Віктор Зотов: Мені здається, що місто завжди виглядає так, як люди. Тобто це наш портрет. Якщо наші голови і шлунки засмічені, так само засмічені і наші міста. Я щойно йшов містом пішки. Я вчергове побачив, як це сміття заважає нам жити. Що є у Скандинавії? Там є баланс між природою і людьми.
Якщо в Осло хочуть зробити лаву з натуральної дошки, її везуть з Росії. Бо там цінності інші. Осло має таку деревину, але там її не пиляють.
Любомир Ференс: З чим це пов’язано? З економічним становищем?
Віктор Зотов: Це пов’язано з правильними пріоритетами в житті.
Любомир Ференс: Ми говоримо про цінності. Але, наприклад, Норвегія посідає перше місце в останньому рейтингу щастя. Важко порівнювати Норвегію і Росію. Коли ми говоримо про середню зарплату, в Норвегії і в Росії вона є різною. Тож ці цінності залежать від економічного становища?
Віктор Зотов: Потрібно порівнювати. Це корисно. Це перейняття досвіду, що сприяє усвідомленню проблем, ризиків і напрямку руху. Що стосується зарплатні та збагачення, це не єдиний критерій. Ти будеш багатим, коли ти матимеш правильні цінності. А те, що в нас по Києву їздить дуже багато big black cars, це погана ознака. Це ознака захворювання. Коли в нас є дуже багаті люди, коли в нас найбагатший у світі президент, це проблема.
Любомир Ференс: Школа урбаністики: що вивчаєте та кого це може зацікавити?
Віктор Зотов: Наші студенти — дуже різні люди за фахом. У нас не більше половини дизайнерів та архітекторів. Ми робимо це свідомо, адже розуміємо, що місто розвивають різні люди — суспільство загалом. Тому в нас є і філософи, і журналісти, і IT-шники — будь-хто, у кого не патерналістський вектор, хто налаштований на зміни і хоче щось зробити самостійно. Наше суспільство інформаційним простором налаштоване на косметичні, фасадні зміни. Мабуть, коли людина почувається погано, макіяж не допоможе їй прийти до балансу. Те саме з містом. У Кличка з’явились гроші. Що будемо робити? Пам’ятник, фонтан чи нові церкви? Це не вихід.
Вікторія Єрмолаєва: Що треба зробити в першу чергу?
Віктор Зотов: Давайте спробуємо постійно звертати свою увагу на те, що є зміст, а що є форма. Де косметика, а де ті процеси, які реально впливають на щастя, яке ви абсолютно справедливо згадали. Щастя — це один з критеріїв розвитку міста. Це трошки незвично для нас. Це не фасади, не блискучий монумент в центрі Києва. Якщо ми зараз вийдемо на Майдан, що ми там побачимо? Там немає вільного місця, але все блищить.
Вікторія Єрмолаєва: А що там має бути, на вашу думку?
Віктор Зотов: Там нічого не має бути. Пустота — це свобода, на мій погляд. Зараз я назву вам власні цінності. По-перше, це здоров’я в місті: чисте повітря, чиста вода. Наприклад, в Амстердамі можна пити воду з-під крану. Це прекрасний критерій якості розвитку. По-друге, це пустота.Візьміть будь-яку площу, особливо у Скандинавії. Це вільний простір. Це вільні голови також.
Любомир Ференс: Тобто ви за стиль «лофт»? Тому що девіз стилю «лофт» — мінімум перегородок, максимум свіжого повітря.
Віктор Зотов: Стиль — це знову косметика.
Вікторія Єрмолаєва: Давайте повернемося до цінностей.
Віктор Зотов: По-третє, це відкритість, прозорість, доступність. Якщо я зараз не можу вільно зайти в міськраду, про що можна взагалі говорити?
Вікторія Єрмолаєва: Про доступність ми багато говоримо, а що таке прозорість?
Віктор Зотов: Рейхстаг можна побачити під час засідання через скло. Це символічно. Це зовнішня ознака, яка відповідає більш змістовним процесам. Будь-що готується на рівні Парламенту, міністерств або нижчих управлінських структур. Але суспільство це бачить. Це дуже важливо. Одна з проблем полягає в тому, що наш простір перенасичений брехнею. Тому прозорість — це протилежний вектор.
Вікторія Єрмолаєва: Як ви можете оцінити якість води в Києві?
Віктор Зотов: Я часто буваю в районі Харківського масиву. Раніше сморід там був ближче до виїзду. Тепер ти відчуваєш цей запах як тільки проїжджаєш Південний міст. Ви спитайте у людей, які там мешкають, що б вони змінили в місті. Я думаю, що більшість буде за те, щоб збудувати нову церкву чи фонтан. Ось це жахливо.
Любомир Ференс: Після успішного завершення програми випускники школи можуть бути залученими до програм міського розвитку. Хто з ваших випускників вже залучений до подібних програм?
Віктор Зотов: Це моя найбільша гордість. Я дуже пишаюсь нашими випускниками. Наразі їх більше 50. Більшість з них беруть участь у важливих рухах, пов’язаних з розвитком міста. Деякі студенти залучені в міжнародні програми. Двоє наших студентів пройшли курси в Цюріху. Багато з них є залученими у міжнародний досвід, який потрібно на рівні нашої місії перетягувати сюди.
Любомир Ференс: В нашій країні ключові рішення приймаються владою. Влада не поділяє цінності школи, засновником якої ви є. Що робити?
Віктор Зотов: Звичайно, потрібен час. Чому ми займаємось освітою? Ми зробили Майдан і не знаємо, куди рухатися. Прийшли ті, хто знають, що робити, і використали ситуацію на свою користь. Цьому має прийти кінець. Ми маємо усвідомити вектор нашого розвитку. А за цим усвідомленням йтиме рух.