Законопроект про медіацію: як вирішити справу без суду?

У студії «Громадського радіо» — президент Національної асоціації медіаторів України Діана Проценко.

Любомир Ференс: Медіація — це структуровані переговори, коли сторони за допомогою медіатора намагаються вирішити конфлікт на етапі досудової суперечки. Чому її так важливо оформити в законодавчий спосіб?

Діана Проценко: Медіація — це один з методів альтернативного урегулювання спорів. Йдеться про альтернативу суду. Цей механізм не обов’язково має застосовуватися до суду. Медіацію можна застосувати і під час суду, і після того, як рішення суду набуло законної сили.

Євген Павлюковський: Який тоді сенс в медіації?

Діана Проценко: Рішення суду — це ще навіть не половина справи. Його значно складніше виконати, ніж прийняти. Рішення — це не те, чого хочуть сторони. Їм потрібен папірець — якесь реальне виконання. За допомогою медіації цього можна досягти значно швидше.

Любомир Ференс: Хто має повідомляти людям про медіаторів? Сам суд мав би бути зацікавленим в тому, щоб сторони за допомогою медіатора підписали «мирову»? Як це працює за кордоном?

Діана Проценко: З плином часу медіація набуде такої популярності, що кожен громадянин знатиме про те, де шукати медіаторів. У мене був показовий випадок в аеропорту: я везла студентів на змагання з комерційної медіації, до нас підійшов американський громадянин, що народився в Радянському Союзі, і сказав, що всі свої спірні бізнесові справи вирішує через медіаторів. Йому вже не треба про це розповідати. На етапі, коли в Україні про це ще треба розповідати, суд може стати саме тим органом, що популяризує медіацію. В Європі і США суд є дуже важливим елементом запровадження і урізноманітнення способів регулювання спорів.

Медіація у формальному і структурованому вигляді виникла у 1986 році, коли судді зібрались поговорити про те, чому судова система в США є неефективною. Тоді була презентована концепція суду як дому з багатьма дверима. Тобто ініціатива йшла від суду, коли судді самі рекомендували сторонам скористатися різними більш ефективними методами.

Любомир Ференс: Чому я маю платити медіатору? Мені краще заплатити судді, котрий допоможе вирішити судовий спір на мою користь.

Діана Проценко: Навіть за всіх тих умов, в яких ми жили раніше, в моїй судовій практиці були справи, які вирішувалися на свою користь без використання таких методів. Я знаю, що це можливо, але знаю і те, що є інакші випадки. Шанс людині самій вирішити, як буде вирішена її справа, є тільки в медіації. Такої можливості немає в суді, адже там суддя є третьою стороною, яка за вас і для вас вирішить спір. Медіатор за вас його не вирішує. Сторони приймають вигідне для себе рішення. Тут є кілька позитивних аспектів — залучення в процес напрацювання рішення для себе і скорочені терміни прийняття рішення. Крім того, ви знатимете, що не підтримуєте корупцію в державі. Це важливо для людей. Люди від цього втомилися. Разом з тим, платити медіаторам дешевше, ніж платити адвокатам.

Євген Павлюковський: Наскільки дешевше?

Діана Проценко: Принципово дешевше. Ми не можемо говорити про середні ставки по Україні, оскільки ринок не настільки сформований. Більш того, є багато видів безкоштовної медіації. При Київському міському центрі дитини є можливість скористатися безкоштовною сімейною медіацією. Кримінальна медіація — це теж безкоштовно. Щодо комерційних кейсів медіатори вже починають формувати ціну для України. У Словенії за умови рекомендації присудової медіації з державного бюджету на це виділяють 40 доларів на годину.

Любомир Ференс: Для того, щоб стати медіатором, не потрібна юридична освіта, але рівень позиції є дуже високим.

Діана Проценко: Коли голосували закон, голова профільного комітету Руслан Кзязевич сказав, що вимоги до медіатора щодо рівня його підготовки — аспект, який викличе найбільше питань, і ми розуміємо, чому. По-перше, сторони самі обирають особу медіатора. Вони орієнтуватимуться на те, хто їм порадив медіацію. Тут працює ефект сарафанного радіо. По-друге, спільнота медіаторів зараз працює над виробленням стандартів надання послуг медіації.

Серед медіаторів в Європі дуже багато географів, архітекторів, фізиків і так далі.

Євген Павлюковський: Що їх спонукає йти в медіацію? Там більше платять?

Діана Проценко: Чому архітектори? Справа в тому, що при реалізації великих будівельних проектів може виникнути велика кількість суперечок. Архітектори розуміли, що для того, аби вкластися в строки, їм треба ефективно погоджувати роботу. Вони не перестали бути архітекторами, але при цьому здобули певний комплекс навичок для ефективного просування своїх справ.

Євген Павлюковський: Наскільки вірогідно те, що впровадження медіації допоможе викорінити корупцію?

Діана Проценко: Це цілком ймовірно. Якщо сторони, між якими є спір, зустрічаються одна з одною під керівництвом фахового провідника, що допоможе їм напрацювати вигідне рішення, то вони навіть не перетинаються з системою, де є корупційний ризик.

Любомир Ференс: Великі корпорації на заході вдаються до послуг медіаторів? Можете назвати приклади?

Діана Проценко: Для великих корпорацій репутація є дуже важливою. Можливість вирішити свої спори шляхом переговорів збільшує ціну акцій таких компаній на ринку. Йдеться про такі корпорації як «Microsoft» і «General Motors». В компанії «Coca-Cola» є навіть внутрішні медіатори, які займаються внутрішньо-організаційними і трудовими медіаціями.

Євген Павлюковський: Автори законопроекту впевнені, що якби в Україні існував інститут медіації, в рейтингу «Doing Business Report» ми змогли б піднятися на 50 пунктів. Який тут зв’язок? Це так важливо для інвесторів?

Діана Проценко: Якщо суд на певному етапі не може забезпечити інвесторам справедливий розгляд справи, важливо, щоб в країні були інші механізми. В 2008 році ми переймали досвід у Центра ефективного врегулювання спорів Великобританії. За аудиторським висновком, лише цей центр, надаючи послуги медіації бізнесу Великобританії, у 2008 році зекономив понад 8 млрд. фунтів стерлінгів. Для бізнесу це вигідно і швидко. Крім того, це дозволяє зберегти стосунки.

Євген Павлюковський: Якщо одна зі сторін зацікавлена у вирішенні питання на свою користь, вона може саботувати механізм медіації. В такому випадку все завершиться судом.

Діана Проценко: Йдеться про недобросовісну поведінку сторони, яка не налаштована на те, щоб домовлятись. В такому разі можуть використовуватися різні тактичні прийоми для затягування справи. Тут важлива фахова компетентність медіатора, який слідкує за тим, як сторони взаємодіють. Якщо медіатор помічає недобросовісну поведінку сторони, він припиняє медіацію. Це важливо для медіатора, який дотримується стандартів.

Євген Павлюковський: В партії Ляшка вважають, що цей закон може зашкодити бюджету, адже підприємці отримають можливість ухилення від сплати податків. Про що йдеться?

Діана Проценко: Ми можемо лише припускати. Чи є можливість використання медіації у фіскальній сфері, коли, наприклад є спір на певну суму недосплачених у бюджет коштів? Можлива. Більш того, європейці за те, щоб використовувати медіацію в адміністративних справах. Протиріччя тут немає. Чому це може бути вигідно? Уявімо, що є спір між бізнесом і податковою щодо надходження коштів у бюджет, бізнес заперечує, триває судова тяганина. До моменту, поки ці кошти надійдуть в бюджет, може пройти багато часу. В даному випадку головний інтерес фіскальної служби полягає не в тому, щоб не давати бізнесу жити, а в тому, щоб своєчасно наповнити бюджет. Медіація допоможе бізнесу і податковій погодити те, як це сформулювати і обрахувати. Мета медіації в таких випадках — зробити так, щоб кошти якомога швидше потрапили до бюджету.

Любомир Ференс: Медіатори беруть участь у кримінальних провадженнях, що стосуються корупції? Ви би взялися за те, щоб переконати людину повернути певну суму коштів в бюджет?

Діана Проценко: Медіатор ніколи не буде переконувати когось. Медіатор допомагатиме сторонам порозумітися і домовитися про ефективне рішення для обох.

Кілька разів прозвучала теза про те, що медіація є альтернативою суду. Я б хотіла наголосити на тому, що задача держави на глобальному рівні полягає в тому, щоб для своїх громадян забезпечити різну низку варіантів вирішення спорів на вибір конкретного суб’єкта в залежності від його ресурсів, контекст, бажань і готовностей.

Любомир Ференс: Успіх медіатора залежить від того, наскільки 2 сторони зацікавленні в тому, щоб домовитись?

Діана Проценко: І в тому числі від того, чи готові вони взяти відповідальність за те, щоб прийняти рішення самостійно. Якщо люди психологічно не готові приймати самостійні рішення, вони не скористаються медіацією. В такому разі є інший альтернативний варіант — нові проекти господарського і цивільного кодексів, в яких йдеться про активне примирення з суддею. Це випадок, в якому судом використовуються деякі методи медіації і, зважаючи на те, що люди не готові приймати самостійні рішення, суддя їх активніше примирює.

Євген Павлюковський: Давайте розглянемо конкретні приклади ситуацій, в яких може застосовуватися медіація.

Діана Проценко: Медіація застосовується у всіх випадках, коли 2 сторони спору мають різні погляди та бачення. Є поняття немедіабельної справи. Тут йдеться про культурні особливості і бажання отримати прецедент чи певне конкретне рішення від суду.

Євген Павлюковський: В чому полягає проблема з культурними особливостями?

Діана Проценко: Для деяких культур важливо не видатись слабким. Будь-який поступ у переговорах може сприйматися ними як слабкість. Якщо ми маємо справу з представниками таких культур, медіація не застосовується. З іншого боку, якщо одна сторона готова домовлятися, медіатор може допомогти залучити в медіацію іншу сторону.

Євген Павлюковський: Це розвантажить судову систему?

Діана Проценко: Це сприятиме медіації. Важливо, щоб це не було головною метою. В Італії головною метою медіації стало розвантаження судової системи. Вони вивели 200 000 справ з судової системи. В результаті медіація була спаплюжена.