Журналістки: Мирні мешканці на окупованих територіях — заручники обставин
Тетяна Козак та Анастасія Магазова розпочали краудфандинг-кампанію для створення репортажів із конфліктних зон пострадянських країн
Журналістки Тетяна Козак та Анастасія Магазова розповідають про краудфандинг-кампанію.
Ірина Славінська: На який проект ви збираєте кошти?
Тетяна Козак: Это серия репортажей о территориях, которые в начале 90-х решили отделиться таким образом, как произошло отделение на Донбассе. Речь идет о Приднестровье, Южной Осетии, Нагорном Карабахе. Мы решили, что важно поехать и узнать, как это было у них, чтобы понять, какие сценарии возможны у нас.
Ірина Славінська: Але це матеріали не про війну. А про що?
Анастасія Магазова: Ми не хочемо говорити про політичні мотиви чи погляди людей. Нас цікавить, як розвивається суспільство, як виховують нову молодь. Які паспорти мають люди? Як вони можуть подорожувати Євросоюзом? Як вони можуть використовувати блага тих держав, до яких належали раніше або належать у межах міжнародного права? Яка політика держав стосовно цих окупованих території, людей, які там живуть?
Ця тема актуальна для України. Ми б хотіли за допомогою журналістики запобігти тим помилкам, які траплялися в подібних ситуаціях в інших країнах.
Тетяна Козак: Ми називаємо це журналістикою миру.
Ірина Сампан: Як ви збираєтеся працювати на окупованих територіях?
Тетяна Козак: Есть политические моменты. Этим летом мы хотели поехать в Абхазию. Нужно было получить разрешение «Министерства иностранных дел Абхазии».
Анастасія Магазова: Законодавство там не працює так, як має працювати у визнаних державах. Ти можеш потрапити туди, а можеш не потрапити. Громадянам країн СНД не так легко опинитися там.
Тетяна Козак: Мы можем попасть туда только через границу с Россией, а не через границу с Грузией, как планировали.
Ірина Славінська: Чому людські історії є журналістикою миру?
Анастасія Магазова: Ми сповідуємо таку ідею, що журналістика не має будувати ненависть і демонізувати протилежну сторону. Ми хочемо, щоб примирення відбулося на рівні людей. Ми б хотіли, щоб рівень ненависті почав знижуватися за допомогою журналістики. Ми не маємо мети виправдати людей, які вчинили злочини. Вони мають бути покарані. Але окрім цих людей, є мирні жителі, які страждають від війни. Ми не хочемо демонізувати тих людей, які стали заручниками ситуації.
Ірина Сампан: Чи залучає українську аудиторію проведення аналогій з Україною?
Анастасія Магазова: Важливо підвищувати рівень українських читачів. Ми занадто провінційні. Якщо ми не почнемо пропонувати такий контент, люди його не читатимуть.