Один з авторів Тарас Ібрагімов розповідає «Громадському радіо» про те, що вдалося відзняти, наскільки важко працювати українському журналістові в окупованому Криму. Також слухаємо фрагмент інтерв’ю з політологинею з Судака, записаним під час поїздки.
Тарас Ібрагімов: Нас було двоє журналістів. Ми знімали фільм про кримськотатарський національний рух. В тому числі ми знімали сучасних героїв, серед яких були політв’язні.
Ірина Сампан: Розкажи про зйомки в окупованому Криму.
Тарас Ібрагімов: На жаль, в Крим не можна їздити, повідомляючи, що ти журналіст з Києва і їдеш щось знімати. Там складно працювати, але можливо. Потрібно підтримувати контакт з тими людьми, які там живуть, які мають проукраїнську позицію і готові допомагати. Таких багато. Ми дуже вдячні Ленорі Дюльберовій.
Ольга Веснянка: Ви були в дні, коли згадують жертв депортації?
Тарас Ібрагімов: На жаль, ні. Ми були на початку місяця. Ми застали, як у Криму святкують 9 травня. Це теж варто журналістської уваги. Там це свято перемоги.
Ірина Сампан: Про що ви знімали?
Тарас Ібрагімов: Час від часу ми їздимо в Крим спілкуватися з людьми. Дуже багато говорять про кримських татар в контексті трагедії 18 травня. Добре, що ми про це говоримо. Але дуже мало хто знає, що є інші сторінки в історії кримськотатарського народу.
Це національний рух. Він полягав у тому, що після депортації кримських татар вони почали активізуватися і утворювати певний рух за повернення у Крим. Це був дуже складний для них процес. За допомогою мирних протестів вони вимагали повернення свого народу у Крим. Як відомо, вони добилися цього.
Ми зрозуміли, що після заборони Меджлісу ідея національного руху відроджується в Криму.
Ірина Сампан: Розкажіть про інтерв’ю з дружиною Ахтема Чийгоза.
Тарас Ібрагімов: Це дуже «бойова» жінка, вона тримається. Такі інтерв’ю важко зробити, бо телефони прослуховуються. За її словами, Ахтем тримається, вона має можливість бачитися з ними майже щодня.
Ірина Сампан: Яку роль її коментар грав у рамках фільму?
Тарас Ібрагімов: Від імені Меджлісу працювати не можна, бо посадять у в’язницю. Вони працюють ініціативними групами. Ми багато спілкувалися з кримськими татарами і питали, хто зараз в Криму є представником національного руху. Чимало людей сказали, що Ахтем Чийгоз. Це людина, яка залишилася в Криму, яка є політичним в’язнем.
Ірина Сампан: Політологиня Ленора Дюльберова розповіла, як відзначали 18 травня до і після окупації Криму.
Ленора Дюльберова: Люди, находящиеся на одной площади, дышали одним воздухом, испытывали одни эмоции, встречались те, кто много лет не виделся, — вот это было до событий 2014 года. Что сегодня собой представляет 18 мая?
В 2014 году нас согнали на задворки Симферополя под охраной силовиков, то в 2015 году запрещено было массовые мероприятия. В 2016 году мы понимаем, что нас ждет, если ситуация не изменится.
Каждый крымский татарин испытывает некий прессинг, эмоциональное и моральное давление. Есть и другая сторона медали. В такие моменты люди забывают о личной жизни и становятся гораздо ближе друг к другу.
В 18 мая 2016 года было больше слез. Если раньше плакали старики, они помнили эту рану, для людей среднего возраста это была рана их родителей, а для молодежи этот день был «прививкой». В этом году день плакали все. Мы понимаем, что нас ждет. Это начала нового этапа борьбы за свои права.
Запрет Меджлиса был ожидаемым. Это крайняя мера власти по устранению политических конкурентов.
Ольга Веснянка: Що буде далі з фільмом?
Тарас Ібрагімов: Поки що ми знаходимось на етапі написання сценарію. Коли ми їхали у Крим, не знали, кого зможемо відзняти. Дуже складно зв’язуватися з цими людьми з материка. Коли приїхали, накидали приблизний сценарій. Фільм буде розміщений на платформі «КримSOS». Можливо, ми зробимо презентацію, будемо ділитися з іншими.
Ірина Сампан: Чи існує небезпека для людей, які знялися в фільмі?
Тарас Ібрагімов: Будемо сподіватися, що ні. Ситуація в Криму така, що з обшуками можуть прийти до будь-кого. Ми знімали Ільмі Умерова. Через кілька днів до нього прийшли ФСБшники з обшуками і відвезли його в СІЗО в Сімферополь. Але ми вели зйомки за згоди. Люди не бояться.